Після розброєння добровольців певен, що будуть і арешти серед активної проукраїнської спільноти.
Вони не зможуть провернути капітуляцію та здачу українських інтересів без нейтралізації активістів, ветеранів та майданівців.
Нас, українське суспільство, чекають сфабриковані справи, обшуки та арешти.
Вони розуміють, що буде новий Майдан та навіть можлива справжня громадянська війна, а це означає, що треба зачищати.
Будуть вихоплювати поодинці.
І тут, за кожного, хто опинеться у біді, має виходити натовп.
Жарти скінчились.
Іде сдача українських національних інтересів.
І РФ попросить Володимира Олександровича, що б ніхто не заважав їх новій та міцній дружбі.
А коли той на це не піде, то тільки за минулу добу було 23 обстріли, це більше ніж до “Перемир’я”.
А коли повідводять війська та здадуть території, приберуть активістів та добровольців, то росія завдасть нового удару.
Сьогодні мав розмову з товаришем, що дуже гарно знає ситуацію, не політичну, військову. Він каже, РФ активно накопичує ГСМ для подальшої агресії. Це такий значний індикатор, а скільки ще їх довкола.
Військові все знають, офіс все знає, уряд все знає…
І зараз, росте нерозуміння у військах, бо вони доповідають про всі загрози, як це і було завжди. Бо армія то інструмент. Та вони не можуть співставити ситуацію на фронті із тим, що відбувається в тилу.
І найгірше, що всі ми опинилися в стані Цухцвангу.
Влаштовувати революцію – це дати ідеальну можливість росіянам остаточно росхитати країну та окупувати правобережну Україну.
Змовчати – це здати всю Україну без бою та відмовитись від майбутнього в Цивілізації.
І жах у тому, що тут битва буде іти за кожне місто, за кожне село. Спочатку на рівні громад, громадських організацій, активістів, ветеранів-добровольців.
І там де програють останні, буде Росія.
Два роки тому в Брюселі мені сказали фразу – Міцне громадянське суспільство в Україні – запорука безпеки в регіоні.
Тоді я її зрозумів, а зараз відчув.
Тож тому весь місяць блукаю по Донбасу, щоб знайти це громадянське, патріотчне суспільство.
Бережи нас Бог.
Мирослав Гай
Копіювати
