А мама моя каже сьогодні (вона в пологовому будинку працює): «А у мене жінка відмовилася від двійні. Так. 36 років їй. Вже є дочка, вісім років дівчинці».
Моя мама вміє лікувати людей, які не можуть сказати, що у них болить, тому що їм лише кілька днів.
Крім цього в її обов’язки, як завідуючої відділення, входить розмовляти з жінками, які відмовляються від своїх дітей. У неї свої слова і методи, це не можливо передати в тексті.
«А я їй кажу (продовжує мама) як же ви від них відмовитеся?» — «Розумієте, (відповідає жінка) я нічого не зможу їм дати. А так їх візьмуть люди і виховають нормально, будуть любити, як своїх». «А ви знаєте (знову мама), що зазвичай не беруть двох дітей відразу? У 99% пара усиновляє або удочеряє одну дитину. А за нинішнім законом двійню або близнюків не можна розлучати. Особливо, якщо це різностатеві діти. Вони можуть зустрітися, може бути інцест. Загалом, не можна за законом».
Жінка пішла думати на пару днів. А сьогодні все одно відмовилася. Каже, думала, що чоловік одружується, а він не одружився. Сказав: «Так це не мої діти! У нас в роду взагалі двійнят не було!»
Я слухаю маму і мовчу. А вона продовжує: «А недавно дівчинка вісімнадцятирічна відмовилася від сина. Я з нею і так, і так … А вона дивиться і каже: «Ви знаєте, що мій тато глава такої-то області? А мама працює в такому-то відомстві. Вони шановні люди. Ви розумієте, я не можу». — «А батьки знають, що ти відмовляєшся?» — «Мама знає» — «А тато?» — «…» — «Значить, татові боїтеся сказати.
Як же у такої людини дочка народила, так? »-« … »-« І через цей помилковий сором ти відмовляєшся від дитини? »-« … »-« Ти тільки одне скажи. Чому ти не зробила аборт? »-« Та що я дура, чи що? Це ж небезпечно для здоров’я. Раптом дітей не буде».
А потім мама ще говорить. В її відділенні недавно народила дівчинка. Дівчинці 25 років, у неї олігофренія. Прийшли батьки, вони ж є опікунами. Мати плаче, батько вилицями водить. Нормальні здорові люди, так вийшло, що донька така народилася.
Займалася в своїй спеціальній школі, там з хлопчиком познайомилася. Обом по 25, але розвиток на 10. Всі знали, що у них зв’язок. Лікарі сказали, що при таких захворюваннях у обох як мінімум безпліддя і взагалі хвилюватися не треба. Поясніть, мовляв, про презервативи.
Хлопчик народився. Невеликий, але здоровенький. Дев’яносто відсотків, що у нього те ж саме, що і у батьків. Прийшли нові бабусі, дідусі. Плачуть. Пишуть заяву, що будуть відмовлятися. Їм до пенсії залишилося недовго, її одну тягнуть все життя, прості люди, тисячі доларів не отримують.
У дівчинки пенсія всього три тисячі по інвалідності. Куди ще щось брати? Ми помремо, на кого цих трьох залишати? Вона ж ні взяти дитину не можуть, ні повернути. Це знову все на нас. А ми і так все життя !!! … Куди ми її візьмемо ???
Взяли.
Мама розповідала, що вони спочатку все ж таки написали заяву. А потім мама (яка молода мама) прийшла до дверей дитячого відділення, стоїть і виє. Каже не дуже добре, а стоїть і виє. У неї молоко пішло. Почала годувати дитину. З рук не випускала.
Як виняток пустили в палату тата. Мама (моя) розповідала, що вони стоять удвох над дитиною, торкаються її, щось там по-своєму говорять. Жінки виходили з палати, сльози ковтала. Олігофренія … Та яка різниця. Люди ж.
Коли виписувалися з дитиною, то подарували лікарям за все відділення торт. Величезний такий і здоровенний торт. А на ньому написано: «Бережи Вас Бог». Моя мама стоїть і каже: «Ну і як його такий різати?»
Джерело: poshepky.com
Копіювати
