У мене є друзі.
Так ось, у їх дитини була проблема в школі – почалося цькyвaння, шкільному психологу було байдуже, класному керівнику теж. Ніякі дипломатичні методи не дали позитивного результату, а дитина як і раніше залишався в числі жepтви.
Вони пішли до директора, спокійно і ввічливо сказали, що ось, є проблема, яку можна вирішити тільки спільними зусиллями. Директриса мило поплескала оченятами і сказала, що ніякої цькyвaння немає: «Ну, що ви, діти просто граються».
І ось тоді-то, глава сімейства спокійно взяв сумку директриси, вивалив вміст на підлогу і штовхнув ногою так, що сумка полетіла на шафу!
Сказати, що директриса була шoкoвaна – це не сказати нічого! Зате тато рівним голосом після цього сказав, що просто з нею пограв, як діти в класі з його дитиною. А контрольним було його питання – як і раніше вона вважає, що це нормально?
І знаєте що?! У підсумку питання з цькyвaнням вирішили.
Копіювати
