“Плине кача”
Коли попливли перші домовини над Майданом під «Плине Кача», я цей момент не забуду ніколи. Я закриваю очі – бачу, буду бачити і чути завжди. Голос Євгена Ніщука і цю пронизливу мелодію, у якій печаль Всесвіту. І потоки сліз, ридань і схлипувань людей на Майдані, і свої, і всієї родини, повне серце смутку й розпачу. Ми плакали перед екраном 5 каналу і не соромилися сліз. Це не передати, не забути, не стерти. Те відчуття неземного смутку й скорботи не відійде з душі до кінця моїх днів і не переболить.
Відтоді при перших акордах цієї пісні перед очима завжди стоїть картина, що перетворила тужливу народну пердину у Гімн Української Революції Гідності. Зимовий Майдан. 2014 рік. Живі хвилі людського моря. Труни. І цей акапельний спів.
Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені,
Мамко моя, не лай мені.
Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину,
Сам не знаю, де погину,
Сам не знаю, де погину.
Гей, погину в чужім краю,
Погину в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?
Гей, виберут мі чужі люде,
Виберут мі чужі люде,
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Гей, як же мені, синку, не жаль?
Як же мені, синку, не жаль?
Ти на моїм серцю лежав,
Ти на моїм серцю лежав.
Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені,
Мамко моя, не лай мені.
Цей майже богослужебний спів виявився співзвучним серцям мільйонів українців в критичний момент нашої історії. Потім ми його чули над першими загиблими на Донбасі. А потім над сотнями і тисячами. Поминальна молитва. Ода мужності і жертовності. Пісня пам’яті й сліз.
Клубок у горлі не тільки у виконавців, а й у слухачів. Коли починається спів, люди встають, а коли закінчується, не аплодують, а тільки говорять: «Герої не вмирають!» Але це тепер. А до Майдану «Плине кача» вважалася музикою для особливо просунутих слухачів. Журналіст Дмитро Синяк зазначає, що саме серед таких слухачів був і, тоді ще народний депутат, Петро Порошенко. Коли його син Олексій одружився у вересні 2013 року, піккардійців, які і виконали цю пісню на Майдані, запросили виступити на весіллі. Вони відпрацювали свою програму, а потім батько молодят підійшов до них і попросив заспівати «Плине кача». Мовляв, батьки молодої – лемки за походженням. Пікардійці заспівали. Це було трохи більше ніж за рік до Майдану.
А за шість років після Майдану на радіо KISS FM два діджеї зробили з цієї жалобної молитви танцювальний трек.
Що ж, одні плачуть, інші скачуть. Так влаштований світ. Особливо теперішній, позеленілий український світ.
Нехай воздасться.
Ось як вона повинна лунати.
” alt=”” aria-hidden=”true” />
За матеріалами зі сторінки Надія Мороз
Копіювати
