– Питає якось онук, бабуся, а правда, що ти зі мною в дитинстві за гроші сиділа? Мама так сказала … Ну, у Леськи язик без кісток, і розуму, мабуть, немає зовсім вже! Це ж треба було таке сказати дитині!
– А це неправда, чи що?
– Ні, ну не те, щоб зовсім неправда … вона залишилася без чоловіка, коли Ігору три роки було, він тільки в садок пішов. І мені якраз п’ятдесят п’ять виповнилося, за віком можна було і на пенсію вже … Я не планувала ставати пенсіонеркою, але Ігор хворіти в саду почав майже безперервно, і Леська впросила мене допомогти … Каже, мама, я тобі буду гроші платити, як няні! Ну, я і погодилася, згнітивши серце. На роботі мені куди простіше було, ніж з хворим примхливою дитиною, але треба ж було дочки допомогти … Ось я і звільнилася і села з онуком.
… Зараз Ігору, онукові Ольги Володимирівни, майже сімнадцять. Бабуся сиділа з ним з трьох років до четвертого класу. Забирала з садка, вчила читати і писати, а також всього того, чого зазвичай навчають маленьких дітей. Говорити «спасибі» і «будь ласка», обслуговувати себе, виконувати обов’язки по дому. Пізніше стежила за уроками, перевіряла домашні завдання, ходила в школу на збори. Робила все, що треба, і з максимальною віддачею.
Звичайно, в ті роки хлопчик в фінансові відносини мами і бабусі не вникав, а зараз зацікавився цим питанням.
– … Невже ти, каже, зі мною за гроші сиділа? А я йому – Ігор, у мене пенсія тоді була три тисячі гривень, ось як ти думаєш, можна прожити на такі гроші? Взуття собі купити, одяг, продукти? Ти доросла людина вже, кажу, шмотки сам собі замовляєш в інтернеті, ціни знаєш, так що … Так, кажу, я брала гроші за роботу! І це правильно…
… Ольга Володимирівна – людина досить жорстка, тому виховання Ігор отримав те саме, класичне радянське. При бабусі він чітко знав свої обов’язки, відмінно навчався, не перебивав старших і взагалі не відсвічував.
Зате зараз, коли Ольга Володимирівна відійшла від справ, онук «помітно розбовтався», за її словами.
– Матері нема коли тримати його в їжакових рукавицях, або не хоче вона, не знаю! – зітхає Ольга Володимирівна. – Ну і результат не забарився. Успішність давно вже не та, за десятий клас дві трійки вивів, це ж куди справу годиться. … Перемовлятися став, вередувати, на все у нього своя думка. Я Леську попереджала не раз – наплачешся ти з ним. Але хто б мене слухав!
Відносини у Ольги Володимирівни та Лесі, чесно кажучи, не найтепліші. Мати критикує, вказує, робить зауваження, безцеремонно лізе керувати дочкою, якій вже за сорок. Леся терпить, але час від часу вибухає, і тоді в родині трапляється скандал.
Власне, під час однієї з таких сварок Леся і не витримала, розповіла синові, що свого часу платила матері за те, щоб вона з ним сиділа. Причому платила з останніх сил.
– Чоловік потрапив в ДТП, кілька тижнів провів у лікарні, потім його не стало! – розповідає Леся. – Я взагалі опинилася в жахливому становищі. Тільки що взята іпотеку, маленька дитина і я одна! Добре ще, що в садок були записані, але в цей сад Ігор ходив на два дні, потім три тижні вдома лікувався … Звичайно, я звернулася до матері за допомогою, а до кого мені було тоді ще йти? Запропонувала їй грошей, чесно кажучи, дуже розраховувала, що вона відмовиться. Але ні, не відмовилася! Довелося мені крутитися, як на сковороді, на двох роботах … Я цих десять років, з трьох до тринадцяти років сина, взагалі не пам’ятаю! Потім тільки до тями приходити почала, по сторонам дивитися …
Ігор був вражений такою інформацією. Матір він дуже любить, в дитинстві її оточення йому не вистачало. Але, звичайно, всю ситуацію бачив зі своєї точки зору, багато чого не зовсім розуміючи, багато просто не знав.
– Я вже пошкодувала, що сказала! – зітхає Леся. – Не треба було, напевно. Але слово не горобець, що вже тепер …
А недавно сім’ю потряс новий скандал. Ольга Володимирівна попросила Ігора подивитися комп’ютер, який став барахлити. Треба сказати, у хлопця до такої техніки здатності. Він ходить на курси і надходити планує на програміста, кілька разів допомагав з комп’ютерами друзям і знайомим.
– Так без проблем, бабуся! – відповів онук. – Приїхати подивитися можу безкоштовно навіть. А якщо потрібен ремонт, то за цінами майстерні … Ну ти ж сама розумієш, я доросла людина вже, пора заробляти, вистачить у матері на шиї сидіти. Одягатися-взуватися принаймні самому. Ти в магазинах буваєш, ціни знаєш. Так, за свою роботу прошу гроші, і вважаю, що це правильно …
Ольга Володимирівна в обуренні дзвонить Лесі – ось, мовляв, твоє виховання, виростила егоїста-споживача, стакан води в старості не подасть. Гаразд мені, а й тобі теж! Ти думаєш, до тебе ставлення буде інше? Не надійся!..
Онук неправий? Що думаєте?
Джерело:ne-vse.pro
Копіювати
