За ці півроку війни стратегічний задум Російської Федерації по захопленню України не був реалізований. Пише екс-голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України Микола Маломуж. Ні перший його етап, коли росіяни планували спочатку захопити Київ за три дні, а потім за два тижні окупувати всю територію країни, ні другий етап – захоплення Донецького регіону у форматі “спецоперації”.
Ми бачимо, що Росія б’ється вже шість місяців і ті завдання, які Путін на початку вторгнення поставив політичному і військовому керівництву РФ, не досягнуті.
Коли Путін почав агресію проти України, цим він запустив модель знищення свого режиму, тому як він ініціював не тільки війну, але в перспективі і свій програш в ній. За всіма стратегічними напрямками він вже програє-у військовому форматі, економічному та енергетичному.
Ще один висновок шести місяців війни полягає в тому, що за цей час відбулася консолідація міжнародного співтовариства, яке засудило дії РФ і застосовує проти неї санкції.
У багатьох керівників країн (не тільки західного світу) формується позиція, що Росія – агресор, який почав війну з метою захоплення територій, що неприпустимо в цивілізованому суспільстві 21 століття, яке керується принципами міжнародного права. Все це вказує на те, що Росію вже не сприймають як державу і здорове суспільство, а Путін сприймається лише як керівник країни-агресора.
За півроку війни Путін втратив потенціал для реалізації свого плану по захопленню України. Він обманював сам себе, думаючи, що в Україні його чекають, і цей самообман зміцнювався російськими силовиками. Путін розраховував на легку перемогу. За ці шість місяців він відчув, що консолідований український народ і ЗСУ дають йому відсіч. При цьому об’єднаний Захід надає Україні ефективну допомогу новітніми озброєннями, фінансами, технологічними та енергетичними ресурсами.
А головне – за цей час змінилося бачення російських еліт, які розраховували, що на цьому хайпі вони зайдуть в Україну, захоплять її ресурси і будуть їх контролювати, після чого скажуть, що захопили ще одну територію – так само, як свого часу було з Кримом.
Ми бачимо, як змінюються настрої в Росії: там починають усвідомлювати, що “спецоперація” не вдалася, що Путін не такий великий, яким був, і 65% росіян вже незадоволені війною і хотіли б її припинення, тому що не хочуть відправляти на неї своїх дітей і родичів. Частина людей, особливо молодих, виїхали за кордон і тепер плани по мобілізації не виконуються.
На Росію тиснуть з усіх боків – інформаційно, дипломатично і неофіційно. Навіть найближчі Партнери, які приїжджають до Путіна, вказують на це, зокрема, Шредер і Кіссінджер. Все це б’є по авторитету і амбіціям Путіна, і сьогодні він дезорієнтований. Він хоче знайти варіант “збереження обличчя”, свого режиму і способу чинити тиск на Україну, особливо на союзників, які, як вважає Путін, втомилися від України.
Україна консолідувала всі ресурси, в тому числі, людські. З березня ми провели масову мобілізацію. Відповідно, був час для проведення навчань, організації формувань за напрямками, які важливі для України, було отримано новітнє озброєння п’ятого покоління, якого в Росії практично немає, пройшло навчання наших військових за кордоном (понад 40 тисяч) і в інших навчальних центрах. Це те, що дозволяє нам забезпечувати ефективне використання озброєння, техніки. Навіть західні колеги говорять про те, що ми використовуємо його ефективніше, ніж вони в Афганістані та інших гарячих точках, тому що у нас є досвід бойових дій.
Бойовий ресурс РФ вичерпався, тому там мобілізують людей по губерніях і формують кілька батальйонів. Але ці люди не готові до ефективних дій, не мають досвіду, а головне – мотивації. В українців, на відміну від росіян, мотивація присутня, тому що ми на своїй землі.
Загалом є два сценарії завершення війни. При першому, позитивному, у вересні-жовтні можуть бути потужні наступальні операції, звільнення територій і укладення угод на умовах України. Другий сценарій передбачає, що процес затягнеться, і ми не зуміємо достатньо консолідувати сили і вести наступальні операції. В цьому випадку війна затягнеться. Вона поперемінно носитиме то оборонний, то наступальний, то контрнаступальний характер. Тоді все може затягнутися на півроку-рік.
Джерело:korupciya.com
Копіювати
