Подаємо мовою оригіналу:
Логіка наших ображених поні має кілька системних хиб.
1. Героїзм ЗСУ перекриє провали державної влади.
Саміт НАТО демонструє зворотнє. Пакет політичних вимог до України стає пріоритетним. Мародерам не вийде сховатися за спинами солдат. Стоїть питання так: або корупція – або перемога. Доведеться вибирати.
2. Нас будуть фінансувати, доки треба.
Підтримка України все одно залежить від майбутніх урядів у країнах Європи. А там вибори відбуваються згідно з графіками. І там існують ризики перемоги україноскептиків.
3. Зеленський – це Україна.
Ризикую припустити рівно протилежне. Захід чітко розщеплює керманича і країну, чию звитягу лише символізує президент, і не більше. Президент-автократ – це проблема. Одноосібна влада – це анти-Європа. У нас колосальні проблеми з цим.
4. Ще спрацьовують фінти риторики й красномовства.
Навпаки: ораторські кульбіти радше дратують, позаяк Захід прагматично реагує на фактаж. Емоційний мозоль співчуття до України вже відпрацьований. Зараз – час компетентної державницької політики. КВН – це дворовий рівень. Суфлер цього не перекриє.
5. Перемовини – це поразка.
Цей тригер є найважчим і найболючішим для українців. Проте: перемовини відбудуться 500%. Це – мета Заходу, і вона буде досягнута. Головне – аби Україна підійшла до них із вигідних диспозицій. Чим довше влада буде ігнорити цю дійсність, тим більший караул назріває.
6. Україна б’ється за Європу.
Воно лише звучить красиво. Європа повністю захищена від нападу росії. Росія напала на Україну якраз тому, що ми не були і не є членами ЄС та НАТО. Це – злочин всіх шести президентів перед своїм народом.
Ми прийшли в точку, коли провід поре все, що здобуває народ.
***
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.
Копіювати
