ДИВА НЕ ВІДБУЛОСЯ.
На саміті у Вільнюсі НАТО займалося трьома питаннями. Перше – це різке загострення військово-політичної обстановки у Білорусі, у зв’язку з розміщенням там тактичної ядерної зброї та приватної армії найманців Вагнера Пригожина.
Поєднання російського ТЯЗ та загонів зеків-найманців біля кордонів НАТО це «гримучий коктейль Путіна» у бік Європи, це дуже небезпечно для європейської безпеки, особливо для Польщі та країн Балтії.
Друга проблема, яка була успішно вирішена у Вільнюсі, – це відмова Туреччини від претензій до Швеції, яка швидко вступає до НАТО. Вступ Фінляндії та Швеції до НАТО — це історична подія, яка б не сталася, якби Росія не напала на Україну.
Ці дві країни перетворили Балтійське море на натовське, різко збільшили стратегічну допомогу країнам Балтії, які затиснуті між Росією та Білоруссю. Поява на Кольському півострові відкриває величезні перспективи руху НАТО в Арктиці.
Членство Швеції та Фінляндії в НАТО у 2023 році є відповіддю на ультиматум заступника міністра Росії Рябкова у грудні 2021 року з вимогою до НАТО відмовитися від співпраці з Україною та відступити зі Східної Європи.
Зрештою, приєднання Швеції та Фінляндії до НАТО – це величезний непоправний удар по стратегічній безпеці та геополітичній силі Росії. Наразі зона дотику НАТО та Росії розтягнулася на гігантську відстань від Мурманська до Севастополя, в епіцентрі якої знаходиться добре озброєна, антиросійська та рішуча Україна.
Цілком імовірно, що після поразки в Україні та появи натовських баз за стратегічним договором між Україною та НАТО вздовж кордонів геополітичне становище Росії стане безвихідним, але терпимим як для мирної держави, а не вічного агресора.
Третя гостра проблема саміту НАТО у Вільнюсі, як посилити вплив НАТО на війну в Україні, але при цьому не напоратися на відкритий гострий конфлікт із Росією.
Щодо України, то у Вільнюсі нікого не цікавила несподівана вимога Зеленського прийняття України до НАТО. Усі члени НАТО чудово розуміли, що зараз це неможливо – політичне керівництво України виявилося нездатним за чотири роки провести радикальні реформи та впоратися з корупцією. Швидше навпаки, правляча верхівка України відмінно використовує піраміду елітною корупцією, яка їй дісталася у спадок від попередніх президентів і нічого не збирається робити. А виграти війну без серйозної радикальної реформи всередині України, лише на плечах та ресурсах НАТО, не вдасться.
Тому НАТО залишилося непохитним: спочатку реформи, а потім вступ до НАТО. Все інше – пропагандистські наскоки, демагогія та дрібний шантаж («не поїду у Вільнюс, якщо не приймете до НАТО» тощо). Усі чудово усвідомлюють, що глибоко корумпована Україна буде “троянським конем” Росії всередині НАТО.
НАТО підтвердило свою готовність допомагати Україні у боротьбі з російським агресором, але не хоче відритого конфлікту з Росією. Натомість Альянс розв’язав руки членам НАТО у додатковій індивідуальній допомозі Україні, наприклад – авіаційний альянс Нідерландів та Данії чи далекобійні ракети Франції та Великобританії та касетні БК США.
На черзі – аеродроми Румунії, Болгарії, Словаки та Польщі для українських літаків та засобів логістики. Це приклади індивідуальних, а не колективних рішень членів НАТО. І цей процес тільки наростатиме.
Тож, саміт у Вільнюсі виявився дуже важливою подією не лише для України, а й усього НАТО. Кремль зазнав нищівної поразки у своїй політиці розколу та ослаблення НАТО.
Копіювати
