Останні події на фронті показують, що південний плацдарм став одним із головних під час наступу Сил оборони України.
Уже до жовтня вони можуть вийти до узбережжя Азовського моря, а до кінця року до адміністративного кордону Криму, у такий спосіб звільнивши всю материкову частину нашої країни. Це вплине на подальший розвиток ситуації як на тимчасово окупованому півострові, так і на Донбасі.
На сьогодні склався певний паритет сил української армії та російської окупаційної армії. За деякими кількісними показниками, армія РФ перевершує нашу, але тільки не в якісному аспекті. Проте головне все ж таки не так кількість і не якість озброєння, як професіоналізм військових. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
– Начальник Генштабу Сил оборони Естонії Ееро Ребо заявив, що повільний наступ ЗСУ пов’язаний із приблизним паритетом української та російської окупаційної армії. На вашу думку, чому сьогодні, за стільки місяців військової допомоги Заходу Україні, досі має місце цей паритет? Коли він може похитнутись?
– Паритет зберігатиметься ще тривалий час. У кількісному вимірі в деяких питаннях ми навіть поступаємося Росії. Але не в якісному. Наприклад, якщо ми говоримо про артилерію, то в Росії набагато більше артилерії, ніж в України.
Наведу приклад. Росія протягом місяця може знімати з консервації та зберігання, відновлювати та відправляти до зони бойових дій від 200 до 300 одиниць артилерії, буксированої та самохідної, ствольної та реактивної. Скільки артилерії ми за місяць отримуємо від наших міжнародних партнерів? По 200-300 М777, САУ Panzerhaubitze 2000 та САУ Caesar? Ні. І в цьому полягає кількісний дисбаланс.
Зі свого боку якість нашої артилерії перевершує якість російської, тому ми знищуємо більше, далі, точніше.
Загалом у Росії колосальні запаси ще з часів Радянського Союзу – танків, артилерії, будь-якої техніки. Тому, поки не вичерпаються ці запаси і поки вона матиме можливість їх відновлювати, кількісно матиме перевагу. Але саме за рахунок якісної переваги ми все ж таки дозволяємо собі вести наступальні дії, звільняючи свої території, а в Росії зменшуються можливості проведення оборони.
Питання навіть не так у кількості, а в тому, хто які тактичні ходи робить і як професійно діє в складних умовах.
– Чи погоджуєтесь ви з тим, що зараз найголовніші події відбуваються саме на півдні нашої країни? На жаль, почастішали обстріли південних регіонів України, зокрема, ворог завдав ударів по Одесі, портовій інфраструктурі. Одночасно є повідомлення про атаку на патрульні судна Чорноморського флоту Росії. Була й атака на авіабазу окупантів у районі Гвардійського в Криму. За вашими оцінками, яку мету – локальну та глобальну – сьогодні на півдні переслідують Сили оборони України?
– Так, безумовно, південний плацдарм зараз відіграє дуже важливу роль. Це один із основних напрямків нашого наступу зі звільнення наших територій. Я не здивуюся, якщо на нинішньому етапі наступальної операції кінцевою метою є вихід до Азовського моря та адміністративного кордону з тимчасово окупованим півостровом Криму, тобто повне звільнення материкового півдня України.
Повне звільнення материкової України, потім Криму. Прогнози Коваленка до кінця 2023 року
– Якою є перспектива такого розвитку подій, враховуючи паритет сил, про який ми говорили?
– Все залежить від того, хто і наскільки діятиме правильно тактично та стратегічно. Питання не в кількості і навіть не в якості техніки, а в тому, як її застосовувати, які ходи використовувати для просування, для проривів, а з боку окупантів – для оборони.
Якщо говорити про можливості Сил оборони України на материковому півдні, тобто в Запорізькій області та на лівобережжі Херсонщини, то я не здивуюсь, якщо до жовтня ми зможемо прорвати оборону окупантів, фактично наблизившись до узбережжя Азовського моря, а до кінця року будемо перебувати біля адміністративного кордону півострова Крим.
– Якщо справді українські Сили оборони вийдуть на ці позиції, чи змінить це ситуацію, розстановку сил кардинально?
– Звичайно. Безумовно, це матиме колосальний вплив на подальший розвиток ситуації як щодо Криму, так і Донецької та Луганської областей.
– Президент Зеленський розповів, що заслухав доповідь начальника ГУР генерала Буданова і заявив: “Окупанти точно відчують наслідки нашої роботи”. Ми бачили атаки дронів на об’єкти в Москві та в Московській області Росії, які не можуть не тішити. Поки що Україна не бере на себе відповідальності за ці атаки. Ви вважаєте, що це правильна тактика? Чи ви допускаєте, що активність України на території країни-агресора якимось чином може вплинути на гарантії безпеки, які наша країна може отримати від країн Заходу?
– Безперечно, я вважаю, що це правильна тактика. Певні гарантії країн Заходу ми й так отримаємо, але найголовніша наша гарантія – це Сили оборони України. Решта – це вже супутнє.
А те, що вплив на ворога на його території відповідними засобами вогневого ураження є обов’язковим, то я цю ідею підтримував ще з 2022 року. Дуже добре, що вона почала реалізовуватись зараз.
Копіювати
