Подаємо мовою оригіналу:
О ВОЛОНТЕРАХ, БЕЗПІЛОТНИКАХ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.
Не збирався писати про трагічну подію у Чернігові. Тому що не хочу ні відмазувати когось, ні когось шельмувати. Але читачі прохають висловитися.
Так от.
На моє переконання, наприкінці другого року повномасштабної війни жодних волонтерів у сфері озброєння в Україні не повинно бути. Ні Берлінської, ні Дейнеги, ні навіть Притули!
Волонтери — це про гарний настрій бійців. Подарунки до свята, смаколики, концерт організувати. Ну, може ще якусь унікальну рушницю для конкретного унікального снайпера знайти і привезти чи щось подібне.
А все інше — виключно справи держави. Зброя, екіпірування, навчання та підготовка бійців, харчування, медичне забезпечення і так далі. Зрозуміло, дронів теж стосується.
Саме відповідні служби МО та Генштабу, а також Укроборонпрому мають організовувати презентації, виставки, обмін досвідом та тому подібне щодо безпілотників (вітчизняних та імпортних), які вже знаходяться на озброєнні ЗСУ або будуть на озброєння прийняті.
Звісно, всі це має відбуватися з необхідними заходами безпеки, за досконалість яких люди відповідають посадами, погонами і навіть свободою — згідно закону.
А не так, що спочатку всі несамовито рекламують і просувають захід, а після того, як загинули люди — ніхто не мав відношення, ніхто не дозволяв, ніхто не винен.
А якщо волонтери і досі потрібні, то це означає, що держава не справляється зі своїми обов’язками.
І треба міняти людей на посадах. На багатьох посадах. Але не на волонтерів, які вміють героїчно латати діри, а на професійних адміністраторів, які здатні налагодити системну роботу.
Копіювати
