Подаємо мовою оригіналу:
Як нам вийти з тупика і уникнути гаплика?
Угорщина… Словаччина… тепер Голландія… Сполучені Штати само собою… Коло країн, які набагато складніше і прискіпливіше прийматимуть рішення про надання нам допомоги, розширюється.
Від нас потрібна надпотужна дипломатія. Але ж вона базується на довірі, а з цим зараз найбільші проблеми.
Відсунувши МЗС на маргінес, президент доручив дипломатію Єрмаку, ресурс його впливу на партнерів уже вичерпано.
На жаль, і власний ресурс Зеленського, який був дійсно надпотужним ще рік тому, коли він швидко згуртував союзників навколо України, теж стрімко спливає.
Втрачається довіра, ростуть роздратування і втома партнерів. Про це вже говорять і пишуть відкрито в країнах, які для нас є ключовими.
Відновлення довіри партнерів зараз є визначальним для нашої долі завданням. Для цього найперше потрібні кардинальні внутрішні зміни, не імітація — саме зміни. Президентська команда нинішнього складу їх не зробить. Все що могла, вона вже зробила, більших очікувань він неї немає, ні в нас самих, ні в наших партнерів.
Президент вперто не йде на оновлення команди, він не шукає нових — ефективніших і не злодійкуватих урядовців. Ідею створення Уряду Народної Довіри, не зі звично комфортного йому середовища слухняних і особисто відданих — просто ефективних професіоналів, без партійних квот — президент теж відкинув.
А без внутрішніх змін довіри до нас уже не буде, і підтримки партнерів належної теж не буде. Ні на війні, ні після війни. Коло замкнулося? Тоді тупик? І замість ефективної протидії агресору і післявоєнного оновлення країни — тоді нам усім гаплик? Напевно треба визнати як доконаний факт: зараз ми всі стали заручниками Зеленського як людини і керманича, заручниками його переконань і вподобань, заручниками його рішень і дій, або ж відсутності необхідних країні рішень і дій.
Як у цій критичній ситуації переконати Зеленського, щоб він швидко змінив неефективне у своїх підходах і в своїй команді, я не знаю. Хтось сподівається на швидкі внутрішні оновлення і зміни через вибори. Я в те не вірю. Вибори лише оголять наші нерви і загострять проблеми, вони можуть зруйнувати і без того вже хитку внутрішню єдність.
До того ж, вибори без можливості для мільйонів громадян обирати і бути обраними, вибори під ракетними ударами в темряві і холоді, вибори без агітації, без можливості навіть зібратися і поговорити з людьми десь на площі, їх важко взагалі виборами назвати. І навіть якщо такі квазі-вибори провести, то будьмо реалістами: ніякого вибору на них не буде, ніхто інший не матиме шансу, знову переможе Зеленський, це ж ясно.
Чи змінить він свої погляди і свою команду тоді, після переобрання? Не знаю, можливо так, можливо ні.
Якщо так, то нехай він краще зробить це зараз, не чекаючи переобрання і не втрачаючи безцінного часу — тоді ми зможемо вийти з тупика і зможемо уникнути гаплика, для нас усіх, включно із Зеленським.
Головне, не спізнитися, встигнути, не згаяти часу. Бо ворог потужний, від перших поразок він уже оговтався, перегрупувався і з кожним згаяним нами днем стає потужнішим.
Копіювати
