На війні трагічно загинув 21-річний військовий ЗСУ Даниїл Новіков, який скидав на ворога та його техніку боєприпаси з БПЛА. Щоб стати на захист рідної країни, парубок приїхав із Бельгії, на фронті двічі зазнавав поранень, але все одно повертався у стрій.
Він був геніальним пілотом FPV-дронів, повідомила у Facebook його бойова напарниця Леся Ганжа. Вона каже, що вже більш як місяць як Дані не стало під час виконання бойового завдання, але його тіло досі на окупованій території, бійця вважають зниклим безвісти. obozrevatel.com
“Сьогодні 40 днів, як загинув мій друг і напарник Даня. Дані 21 рік. І він геніальний пілот. Напарниками ми стали майже випадково: у квітні обоє перевелися в один підрозділ. У мене було завдання запустити FPV, і мені треба було вибрати напарника. Це не така проста справа в підрозділі, де всі давно і всі розділені на екіпажі. Він приїхав через кілька днів після мене, і тоді я просто підійшла до нього і спитала: “Будеш зі мною літати на FPV?” Він сказав “Буду” – і ми полетіли”, – написала військова.
Коли почалася війна, Даниїлу Новікову було всього 19, і він працював у Бельгії. Парубок навіть збирався там лишатися, “бо і робота гарна була, і машина службова, і соцпакет”. Проте він не лишився, а повернувся воювати за Україну.
Як розповідають друзі, його не хотіли призивати в Полтаві, оскільки він ще був студентом стаціонару в академвідпустці (Харківський національний технічний університет сільського господарства). Тоді, це було влітку 2022-го, Даниїл поїхав у Бахмутський ТЦК і призвався там.
Під час військової служби боєць отримав два поранення – у Зайцевому та Бахмуті. Його батько – військовий лікар, якому кілька днів тому виповнилося 60 років, а син ще влітку 2023-го купив татові автомобіль – “щоб на ювілей і на дембель”. У мами воїна – остання стадія раку, вона перебуває в полтавській лікарні. Тож їй про загибель сина не розповідають.
“Про те, що його нема, я дізналася по рації. “Хто лишився на позиції?” – “Двохсоті”. – “Хто 200-й?” – “Даня і …”… Світ зупинився. Його тіло там, у них. Його вважають зниклим безвісти. Але наш Даня ні в якій безвісті не зникав, він загинув при виконанні бойового завдання. Його батько теж так вважає, і ми готуємося до суду, поки є пֺ’ять живих свідків його загибелі”, – заявила Леся Ганжа.
Вона пригадує, як Даниїлу, який щойно став до лав війська, знадобився всього день політати на симуляторі, а наступного він узяв до рук справжній дрон і вже літав. Ще через кілька днів він підучував і напарницю.
“Тобі не дошкуляє, що твій учень переріс свого вчителя?” – мені й таке казали. Мені не дошкуляло. Йому теж. Даня – це був для мене дуже вимолений друг. Я мріяла, що б у мене на війні був друг. Бо війна, крім усього іншого, це ще й почуття тотальної самотності”, – зізналася захисниця.
Вона додала, що Даниїл піджартовував над нею, називаючи “солдатиком”, іноді сварив, але разом із тим завжди допомагав – тягнув на собі все обладнання, підбирав телефони, ключі та все на світі, що тільки могла загубити напарниця. Крім цього, розповіла військова, її бойовий друг був дуже відповідальним і в солдатському побуті: сам зібрав із постріляних сонячних панелей мініелектростанцію; після бойової роботи “розважався” тим, що міг лагодити проводку, бойлер у домі, де жили, або міняти масло в генераторі.
“Людям, які розслабляються інакше, це не подобалося. Так усе почалося. З якогось побутового конфлікту. Хтось накатав на Даню заяву кому треба, що він зливає позиції. Його возили в контррозвідку, перевіряли на поліграфі, ставили запитання. Потім та людина, котра його перевіряла, сказала: “Кому ж ти так насолив, хлопче? Іди воюй”. Але воювати не виходило. Конфлікт набирав обертів… Я була наївна… всім поф*г, як ти працюєш, головне, як ти… “усєрдно комунікуєш”. Нам ставили поспіль дві зміни – нічну і FPV, ми не відмовлялися. Нам було в кайф”, – зазначила Ганжа.
Військова підкреслила, що потім Даниїла Новікова буквально вигнали з підрозділу. Вона разом із ним довго переводилися, але не виходило, намагалися поїхати на навчання – не пускали, тож зрештою напарники опинилися в сусідньому батальйоні. Проте обом “так і не дозволили полетіти, а коли перекинули під Бахмут, то послали на штурм”.
“Точніше послали Даню, але я сказала, що ми напарники. По дорозі нас накрили артою, мене відправили супроводити 300-го – пожаліли. А Даня штурмував. Потім хлопці сказали, що красавчик, працював круто. На ранок прилетіли FPV, багато. Данька ще сміявся, збирав їх, казав, що перепаяє і п*дарам поверне з подарунками. Кажуть, останніми словами Дані були: “О! FPV-дрон летить”. Він влетів йому в голову і зніс пів черепа”, – констатувала напарниця загиблого.
Вона додала, що якби не війна, то навіть не впевнена, чи змогла б подружитися з Данею, та й чи зустрілися б вони взагалі. Проте військова зізналася, що попри все, вони обоє були щасливими людьми в тому пеклі.
“Я би мала написати цей пост раніше, але я не могла”, – підсумувала захисниця.
Копіювати
