На всі свята я отримувала від невістки досить бідні подарунки. Ви не подумайте, що я якась пані з короною на голову, вимагаю дорогих дарунків. Просто от на день Ангела Ліда подарувала мені крем для рук та невеличкий рушничок. Ну, крем то потрібна річ, бо взимку у мене руки тріскаються та сохнуть. Та й рушничок теж гарний, такий приємний до тіла
Однак, пішла в магазин біля дому та дивлюся, що там продавався такий самий набір. 175 гривень, уявляєте! Мені якось стало прикро від того, що Ліда таке все дешеве бере.
І це не вперше. На 8 березня принесла звичайний набір дощечок пластмасових для нарізання овочів та фруктів. Удала, що то гарний дарунок, але заховала у шафу подалі. Нащо мені таке дрантя. яке після першого миття просто полетить у смітник?
Хоча я знаю, що у Ліди є гроші. Вона ж сама працює головним менеджером в магазині, а мій син Іван ще до війни виїхав на заробітки та пересилає їй гроші на карточку. Я ж в курсі, що Ваня працює далекобійником у Німеччині та отримує мінімум тисячу євро за рейс.
Невістка на собі ні разу не економить. Влітку з дітьми їздила на море в Туреччину, щомісяця ходить в салон краси на різні процедури. А гардероб, наче в тої королеви – шуби, пальта, взуття на кожній полиці.
Я вже на пенсії, але працюю на пекарні. Зарплата невеличка, тільки на комуналку та продукти вистачає, одяг часто доводиться купувати на секонді чи гуманітарці. Добре, що в будинку сусідка перукарка та часто за шоколадку може сивину мені зафарбувати, бо його вже видно дуже. Пенсія мізерна, але я її тримаю на картці та відкладаю на “чорний день”, як то кажуть.
У серпні в мене був ювілей, запросила в гості сусідок та невістку з онуками. Подруги подарували гроші, вазонки та солодощі.
А от Ліда дістала з пакета лосьйон для тіла, якусь масажну щітку та пов’язку для сну:
– Це спеціальний лосьйон для вашої шкіри, то проти віку. А масажна щітка стимулює боротися з варикозом.
Дивлюся на етикетку – а там пише “від целюліту”. Ото Ліда такий чудовий подарунок зробила, що у мене аж настрій пропав. Але не хотіла сваритися при гостях, тому просто подякувала та поставила пакунок геть. Але помітила, що навіть деякі сусідки були шоковані таким вчинком Ліди. Ну і найцікавіше – чек в пакеті, 300 гривень за весь набір.
Ввечері я зателефонувала Іванові, аби він вже нарешті поговорив спокійно з жінкою:
– Я не вимагаю дарувати якісь телефони чи будинки. Але хіба от я заслужила на день народження подарунок за 300 гривень?
– Ма, які 300? Ліда казала, що то 3 тисячі коштує! Може ти погано ціну побачила?
– Синку, я вже літня людина, але зір у мене нормальний. Я навіть тобі чек зараз фотографую.
А потім виявилося, що Іван пересилав Ліді нормальну суму. Але вона вирішила витрачати мінімум, а решту собі в кишеню ставити. Бо ж Іван такий довірливий хлопчина, без сумнівів висилав жінці пату сотень євро. А Лідка так хитро його прокрутила навколо пальця.
Мало того, невістка ще й до мене потім подзвонила. Але не для того, аби просити вибачення:
– Що ви таке наговорили Іванові про мене?
– А ти чому чоловіка так обманюєш
– У нас є ще діти! Він заради них на заробітки поїхав. Чи хочете собі всі гроші забрати, а онуків голими та босими залишити?!
Іван пообіцяв щомісяця вже мені окремо надсилати на картку по 200-300 євро. Звісно, я не збираюся витрачати всю суму одразу, буду помалу щось відкладати. Тим паче, скоро зима, буде дорога комуналка.
Але Лідка так на мене образилася, що я викрила її схему по афері, що навіть заборонила онукам приходити в гості. Тільки от хіба я не права? Якби невістка дійсно нормально розпоряджалася грошима, то може, цієї ситуації взагалі не було б!
Daryna
Копіювати
