Все дитинство я прожила з абсолютно чужою жінкою і її дочками, причому дізналася про це не відразу, батько не хотів розповідати, беріг мене від потрясінь, лише пізніше з легкої руки сестри я дізналася, що мами не стало багато років тому. А та жінка, яку я все життя кликала «мама» – чужа мені людина.
Тоді все встало на свої місця, я зрозуміла чому Тані і Юленькі, нашій молодшій сестричкі приділяється стільки уваги, дається стільки тепла і ласки.
Я зрозуміла, чому сиділа з Юлею, коли вона була зовсім малою, в той час поки Таня гуляла у дворі, чому доношувала її сукні, а мама невтомно шила їй нові, чому вся домашня робота лежала на мені, а сестра спокійно дивилася телевізор.
Одного разу Таня так і сказала мені – «мама тебе не любить, тому що ти – не рідна!» В серці, напевно, для мене час зупинився в цей момент, я немов втратила опору в житті, батька то ми і так не бачили зовсім, а тут така новина.
Батько у нас був далекобійником, і саме знаходився в рейсі, а приїхавши, побачив мене заплакану і зізнався, що мами нашої не стало, коли мені було півроку, а не розповідав просто тому щоб я не сумувала.
Навчання давалося мені легко, я приносила гарні оцінки, а коли закінчила дев’ятий клас «мама» наполягла на тому, щоб я пішла вчиться в технікум. Батько спробував було заперечити, мовляв дівчинка здібна, нехай в інститут спробує, але мачусі треба було швидше мене спихнути на роботу, щоб гроші в будинок приносила, а для цього потрібна професія.
Так я потрапила в училище на спеціальність – оператор швейного обладнання. Я тільки вступила, а мачуха вже рахувала дні коли нарешті я закінчу технікум і зможу сама заробляти. І тоді прийшов лист.
«Машо, здрастуй! Я – твоя рідна тітка, сестра Марини, справжньою твоєї матері. Я дуже хочу з тобою познайомитися, і запрошую до себе в гості, приїжджай, як можна скоріше, буду з нетерпінням чекати відповіді.», далі було вказано столичну адресу.
Лист був коротким, незважаючи на це я його перечитувала багато разів. Увечері запитала батька, як так вийшло, що десь живе моя рідна тітка, про яку жодного разу нічого не чула. У відповідь він сказав лише, щоб я їхала до неї, свого часу батько хотів як краще, обірвав всі контакти з ріднею колишньої дружини, він говорив загадками, і кілька разів змахнув сльози.
Тоді я твердо вирішила – їду! У той же день купила квиток до столиці і відправила тітці телеграму.
Ми ніколи раніше не бачилися, тому чекала вона мене з табличкою, де написала ім’я і прізвище. Елегантна, з легким макіяжем і красиво заколеним волоссям жінка. Я дивилася на неї і думала, так би напевно зараз виглядала моя мама.
– Як ти схожа на неї! Вилита Марина! Скільки часу то минуло
З вокзалу ми поїхали до неї додому, я не могла повірити своїм очам! Ніколи в житті не бачила стільки розкоші! У чотирикімнатній квартирі були високі стелі, ліпнина, старовинні меблі.
– Красива квартира! – сказала я тітці.
– І порожня, – сумно посміхнулася вона. – Я так рада, що ти приїхала, боялася, ти не захочеш мене знати, не дивно після стількох то років.
Я відкрила рота запитати щось, але тітка м’яким рухом зупинила.
– Давай, Машо, відпочинь з дороги, я зроблю тобі перекусити, а ти піди в душ.
Так дивно було чути такі слова в свою адресу, про мене так ще ніхто ніколи не дбав.
– Я не знала, де ти живеш, – почала свою розповідь родичка після вечері, – шукала тебе не один рік і нарешті знайшла. Знаю, що повинна була раніше це зробити, але не могла. У мені було стільки емоцій, стільки болю, що не змогла. А потім полетіли роки, так непомітно минуло 17 років.
– Так що трапилося? Тато нічого не розповідав.
По обличчю тітки пробігла тінь.
– Насправді цю історію можна розповісти в кількох реченнях – твій тато і я колись дуже кохали одне одного. Це було підліткове почуття, але з часом воно переросло в щось більше, ми були парою п’ять років. Думала, що ми проведемо разом все життя. На другому курсі твій батько зробив мені пропозицію.
Ми були заручені, але з весіллям вирішили почекати, а потім сталося ось що … Марина, твоя мама, зaвaгiтніла від мого нареченого. Вона змінювала хлопців, як рукавички, жодного по-справжньому не любила. Коли я дізналася світ для мене звалився. Я одночасно втратила двох близьких мені людей – сестру і коханого.
Тітка заплакала.
– Маринка плакала, просила вибачення, але в животі у неї вже була ти, в нашій сім’ї і уявити собі не можна було, щоб дівчина не вийшла заміж за батька своєї дитини. Такий скандал! А твій батько завжди був людиною честі. Він взяв на себе всю відповідальність і вони розписалися. Твій батько покинув інститут, влаштувався на роботу. А я поїхала за кордон. Там то і дізналася, що твоя мати помepла.
– А Бабуся і дідусь? – запитала я, – де вони? Я з ними ніколи не зустрічалася.
– Так захотіла дружина твого батька, їх не стало кілька років тому.
Я засмутилася, ідеальний образ моєї матері, намальований колись в голові почав танути.
– У твоєї мами була лeйкeмія, вaгiтність тільки погіршила ситуацію. Лікарі нічого не змогли зробити.
Того вечора ми проговорили до півночі, я розповіла, де вчуся, чим здивувала свою родичку, дев’ятий клас то закінчила на всі п’ятірки, могла дійти до 11 класу і вступити до інституту.
На наступний день вона возила мене по столиці і показувала місто. Після посміхнулася і запитала
– Ти хотіла б тут жити?
– Так, хотіла, було б здорово.
Чотири дні пролетіло як один. Тітка обіцяла поговорити з батьком щодо мого переїзду, і він дав згоду. Бачили б ви обличчя мачухи і її дочок, коли я збирала речі, і забирала документи з училища.
Минуло п’ять років, я успішно закінчую один з кращих столичних університетів живучи у тітки. Кілька разів приїжджав батько з молодшою сестрою, схоже вони з тіткою помирилися, принаймні мені так здалося, вона нібито відтанула.
А Юля зізналася, що лист, яких так змінив моє життя, міг не дійти до адресата, мачуха його було перехопила і наполегливо ховала, але сестричка виявилася хитрішою. За що я їй безмежно вдячна, моє життя змінилося неймовірно, як в казці про Попелюшку!
Джерело:osoblyva.com
Копіювати
