Вчора не хотіла писати. Свято, хотілося про хороше. А моє Водохреще було захмарене… Я стояла як заціпенівша…
Вчора не хотіла писати. Свято, хотілося про хороше.
А Моє Водохреще було захмарене. Так сталося, що мені захотілося піти в с. Пороскотені що на Київщині, на Йорданське Водохреще до річки. Не дуже хотілося, бо церква там Московська, як завжди, з Клавдієво- Тарасово, та мені було цікаво, що змінилося в цій церкві і цікавили люди, які стверджували- : » в церкві ніхто не молиться за Кіріла» .
Зраділа- думаю, може вже хочуть перейти в свою рідну Українську церкву.
…На річці було приготування. Прорубаний лід гарним великим хрестом, багато авт вже стояло на березі і людей так чималенько, в основному з прилеглих дач. Всюди російська мова ( з українським акцентом — однозначно), української майже не чути…
Приїхав священник з 5-6 жіночками і 3-4 чоловіками з хору церковного. Священник говорив (між собою) українською( місцевою). Підійшла близкеько, щоб все чути. І почалося ж звичайною москальською (старословянською , як вони говорять , з московським читанням). І Жіночки з страшним акцентом співали: «Господі помілуй».
…Звичайною, молилися і за Кіріла і за онуфрія і за московську канонічну. Всі люди повторювали за них : ( Господі помілуй) …і навіть Ніхто не реагував, що моляться за агресорів.
Казання, правда , було українською. Ні раз священник навіть ні словечка не сказав, щоб помолитися за Україну і народ, за закінчення війни …
Я стояла як заціпенівша.
Почалися купання, уже розпалені горіли вогні, де готувалися почастунки, активно продавалися свічки і … Почалося святкування. Я цей раз ні з ким не перемовилася ні словом, було на душі холодно.
… І це в Центральній Україні, під Києвом.. говорю до знайомих, які говорили, що за жодного Кіріла не моляться, що як же ні, ви ж чули- моляться . «Ні, ми стояли далеко і нам не було чути.».
Людські обличчя під час молебню були байдужі, здавалося, що їм байдуже, чи за Кіріла, чи за московських вбивць…
Копіювати
