Молода пані запитала старенького продавця: “За скільки ти продаєш яйця?”.
Продавець відповів: 2,25 грн за яйце, пані”.
Вона сказала йому: “Я візьму 6 яєць за 10 грн, або піду”.
Старий продавець відповів: “Ви хочете взяти їх за ціною, яку ви хочете. Можливо, це хороший початок, тому що я не зміг продати навіть одне яйце сьогодні”.
Вона взяла яйця і пішла, відчуваючи, що перемогла. Вона сіла в свою машину і поїхала в ресторан зі своїм другом. Там, вона і її друг, замовили все, що їм подобалося. Вони з’їли трішки, а залишили багато з того, що вони замовили. Потім вона пішла оплатити рахунок. Обід обійшовся недорого, в рахунку всього 265 гривень, вона дала 300 і залишила здачу на чай.
Цей інцидент, можливо, був цілком нормальним для неї, але, дуже болючим для бідного продавця яєць.
Суть в тому, що ми завжди показуємо, що у нас є сила, коли ми купуємо у нужденних? І чомусь ми даруємо тим, хто навіть не потребує нашої щедрості?
Я колись прочитав у Лі Куан Ю (прем’єр-міністр Сінгапуру): .. .”мій батько купував прості товари у бідних людей за високими цінами, навіть не дивлячись на те, що вони йому не потрібні. Іноді він навіть платив за них. Я був здивований його поведінкою і запитав, чому він так робить? Тоді мій батько відповів тихо, але з гідністю: “це благодійність, дитино”.
Коли в піцерії ви залишаєте 20-30 гривень на чай (так прийнято!)… то пам’ятайте про це і коли біля базару проходите повз бабусь з пучком петрушки або кропу за 3-5 гривень.
Більшість з Вас не будуть ділитися цим повідомленням, але якщо ви відчуваєте, що люди повинні знати це – поділіться…
Робімо добрі справи тихо і можливо колись нашим дітям не буде соромно за нас.
Автор – Іринка Іринка
Опубліковано 21 січня 2019 року
Копіювати
