Виховувати Настуню було нікому, вона з дитинства була сама по собі. Мати її, Ірина, росла без батьків зі старою бабусею, і свою дочку, наpoджену в шістнадцять років, вона теж скинула на стареньку. Коли Ірині було двадцять два, вона познайомилася з якимось чоловіком по інтернету, і покотила виходити заміж в іншу країну.
Шестирічна Настя більше доглядала за прабабусею, ніж та за нею, а потім бабусі не стало і дівчинку відправили до притулку. Питання стояло руба: відправити дівчинку в дитячий будинок або знайти кого-небудь з далеких родичів, хто погодиться взяти Настю під опіку. Лариса Станіславівна з органів піклування розшукала якусь далеку тітку по материнській лінії, і запропонувала їй взяти дівчинку. Та, подумавши і порахувавши належні на кинутy дитинy виплати, погодилася, хоча у неї у самої було двоє дітей.
Джерело:bbc-ccnn.com
Тітка Тома приїхала по Настю і відвезла її в далеке село, де вони з чоловіком жили натуральним господарством і виховували сина і дочку. Настя спочатку зраділа, що буде жити з родичами, хоч жодного разу не бачила їх, але, познайомившись з братом і сестрою, зрозуміла, що жити їй буде не солодко.
Дванадцятирічного брата звали Вася, а дев’ятирічну сестру – Галя. При першій же зустрічі діти дали зрозуміти маленькій родичкі, що не дуже раді її появі і дружити з нею не збираються. Тітка Тома з дядьком Вовлодею виділили дівчинці «кімнату» – колишню комору, в якій вмістилися тільки ліжко і малесенька шафа. У Насті почалося нове життя.
У господарстві були корови, свині і багато різних домашніх птахів, і всю цю худобу діти повинні були годувати вранці і ввечері, обов’язок у них був такий. Вася і Галя швидко зметикували, що можна перекласти покладену на них відповідальність на маленьку Настю, швидко навчили її тому, що потрібно робити і віддалилися. Бідна дівчинка почала тягати сіно і важкі відра з кормами.
Настя була готова допомогти, але робити все однією їй було важко, сяк-так справлялася. Тим більше, що не звикла ще до нового місця, не освоїлася. Так минуло два місяці, дівчинка вибилася з сил і захвopіла. Якось вранці вона навіть не змогла піднятися з ліжка від високої температури, але «турботливі» брат з сестрою прийшли до неї в кімнату будити:
– Вставай, іди, годуй худобу! Батьки лаятися будуть!
Настя, зі сльозами на очах, зізналася, що їй важко все робити самій, що сьогодні вона взагалі погано себе почуває і попросила хлопців допомогти їй.
– Ось ще! Ти нам не рідна, ось і терпи.
Вася і Галя пішли, а Настя так і не встала, у неї ще сильніше піднялася температура на нервовому грунті. Прийомна мати кинулася до дівчинки тільки коли скотина почала кричати від голоду, а рідні діти сказали їй, що це Настька мала погодувати всіх. Тітка Тома злякалася, що з дівчиною щось може трапиться від такої високої температури і змусила чоловіка відвести її в лікарню.
Дядько Володя відвіз дівчинку в приймальне відділення і залишив там, не чекаючи лікаря. Лікар, який оглядав хвору, звернувся в необхідні інстанції, йому здалося дивним, що дитина в такому віці виснажена на стільки. Настя розповіла представнику опіки, Ларисі Станіславівні, що відбувається з нею в прийомній сім’ї. Тітку Тому відразу позбавили опікунства, а Настю після лікарні все ж відправили в дитячий будинок.
Дівчинка довго відходила від «турботливого» ставлення в прийомній сім’ї далеких родичів, але як тільки повністю одужала, її удочерили хороші люди, в родині яких Настя нарешті зрозуміла, що таке любов і турбота.
Копіювати
