Кожен може самостійно зробити свої висновки прямо зараз, або проаналізувати те, що було до цього моменту і що буде після нього, вже уважно дивлячись в потрібні місця. Ми ж звернемо увагу на дату, яку в листах вказують, як початок тиску на Україну – 2017 рік. Як ми пам’ятаємо, президент Трамп виграв вибори восени 2016 року, але вступив на посаду з 20 січня все того ж 2017 року. Джерело
Це означає, що якщо підтвердиться цей саме тиск на Україну, то виявиться, що він відбувався просто після прийняття чинним президентом США своїх владних повноважень. А тепер проводимо звідси пряму лінію до президента Порошенко і розуміємо, що діяв він не тільки під тиском “друзів” з Німеччини та Франції, а й зі Штатів. Причому, звідти тиск був самим своєрідним. Якщо європейці граються в якусь збочену варіацію геополітики, то Трамп мав цілком конкретні інтереси і переслідував чітко окреслені цілі. До речі, судячи з листів, він приблизно таким чином діє і зараз.
А тепер згадуємо, як після кожної зустрічі Трампа з Путіним залишався якийсь важкий осад і передчуття чогось недоброго. Можливо, тепер починає вимальовуватися вся картина цілком. Трамп пресував Пороха, але того все ж таки вдавалося вторгувати для України як залізні ништяки так і більш-менш стійку позицію Штатів. Це в умовах війни і в умовах внутрішньої, поголовної зради.
А тепер згадуємо, коли у нас піднялася хвиля цих “антикорупціонерів”, які зараз припаркували свої мови в найкраще місце і тепер “ні пискнуть, ні пукнуть” (С). Де вони взагалі? Де ці жирні ГО? Де активісти? І що характерно, коли під них намагалися копати, то на відміну від більшості “журналістів”, що сидять на окладах з Москви, ці виявлялися на грантах , яні прямо йдуть з США, або опосередковано, через “гуманітарні фонди”. Саме тоді і відбувся цей вал крикливих нероб, які знищували репутацію Порошенко не тільки для Путіна.
Якщо хтось пам’ятає вислів “послиця”, то знає, до кого саме це відноситься і хто координував діяльність наших “активістів”. Ось тепер приблизно зрозуміло, як же так сталося, що рейтинг Пороха був знищений настільки нищівно. Виявляється, його можна було успішно руйнувати не тільки під прапором Аквафреш.
Порошенко був лідером, який зміг рухати країну вперед, та ще й такими темпами, незважаючи на те, що перебував під пресингом навіть зі Штатів. У нас близько ніколи не було такого лідера. Тільки зараз починає вимальовуватися масштаб цієї постаті, яка могла і робила, та ще й як робила! Україні випав фарт, якого ніколи не було, але українці змогли прос * ать його навіть не зрозумівши, що вони тільки що зробили. Ну що ж, іншим шляхом ні до кого і ніщо не дійде. А судячи з того, що зараз йде з Вашингтона, ми сміливо можемо ставити йому оцінку ще вище тієї найвищої, яку вже ставили.
Дійсно, на тлі тієї сірості, яка зараз править світом, Україна мала лідера світового масштабу, але не зрозуміла цього. Шкода.
Копіювати
