Ох вже ця залізниця…
Напевно, з кожним з нас траплялися цікаві історії під час поїздок у залізничному транспорті. Тим не менш в Інтернеті таких оповідань майже немає. Хіба що добірки напівголих попутчиц, крадькома сфотографованих на телефон, передає Ukr.Media.
Однак історія, розказана дійсно варта прочитання! Друг автора приїхав вночі з далекої поїздки. Незважаючи на пізній час, він ні краплі не хотів спати і сказав, що поки не розповість, що сталося в поїзді, не заспокоїться. Нижче наведено його розповідь.
«Ледве встиг на поїзд, сумки вже на ходу в тамбур закидав, трохи носом по платформі не проїхався, але все-таки встиг.
Поки протискався по коридору, молився, щоб хто-небудь зайняв мою нижню полицю. Я ненавиджу їздити внизу і завжди намагаюся залізти наверх, щоб ніхто мене не чіпав. Молитви були почуті: на моєму місці влаштувався пацан років десяти, повний, щекастий, такий доглянутий, прилизаний.
На нижній полиці навпроти сиділа дівчина років двадцяти, в старому светрі, брюках і яскравих блакитних сланцях. Вона читала книгу і зовсім не реагувала на те, що відбувається навколо.
На моїй же полиці поруч з пацаном копошилася його матуся, розбираючи сумки. Я дочекався, поки вона гляне на мене, і сказав: «будь Ласка, мені не шкода полиці, але для пристойності могли б і запитати дозволу».
У відповідь на це жінка лише пирхнула і відвернулася. Потім бухнула сумку поруч з дівчиною, почала її розбирати і ультимативним тоном сказала: «Дитино, я тут розположусь, поруч з дитиною, ти не проти?» Видно, їй теж випала верхня.
Дама вже зібралася перебиратися на сусідню нижню, як дівчина відповіла голосом, повним якимось неземним дзеном і спокоєм: «Проти…»
Матуся на мить розгубилася, але потім схаменулася і почала розбирати свої речі, примовляючи: “Я повинна стежити за Мішенькой, раптом з ним щось трапиться, а зверху злазити довго. Давай не будемо сваритися і поміняємося!»
Дівчина на це спокійно, але твердо відповіла: «Не поміняємося…» Я думав, що зараз вона буде розповідати, що спеціально бронювала місце заздалегідь, що це не її проблеми і бла-бла-бла. Але ні. Дівчина просто повернулася і лягла спиною на баул дами, як на подушку, не випускаючи з рук книжку.
Від несподіванки матуся відсмикувала сумку, звільнивши місце, і міс Дзен розляглася на полиці у весь зріст. «Скотина малолітня», — чітко пробурчала жінка і, поставивши сумку на столик, полізла вгору. Звідти вона незабаром дуже вдало впустила гребінець, угодившую дівчині прямо в лоб. Міс Дзен, не відволікаючись від читання, скинула гребінець на підлогу.
Перші дві години шляху дама кректала, бурчала, демонстративно незграбно спускалася з полиці, щоб витерти Михайликові сопелькі і відрегулювати його теплообмін, розстібаючи і застібаючи жилетку. Але незабаром зрозуміла, що міс Дзен класти хотіла на її муки, тоді вона влаштувалася нагорі і задрімала.
Пару годин після цього ми провели в спокої. Я познайомився з Мишком, розвів його на пару партій в морський бій і дурня. Він виявився нормальним пацаном, тільки залюбленним.
Міс Дзен читала, відмовившись від зовнішнього світу. Вечоріло. Дама прокинулася і почала журитися з приводу того, що її синочок помирає з голоду. Міша ж, недавно з’їв зі мною пару сосисок у тісті, здивовано знизав плечима. Раз мама сказала, значить, і правда голодний.
Якраз тоді доля захопила міс Дзен у вбиральню. Повернувшись, вона виявила, що їй залишили невеликий закуток біля вікна, а решта сидіння було заставлено контейнерами, термосом і Мішею.
Дама, перехопивши її абсолютно флегматичний погляд, подумала, що нарешті пройняла нахалку, тому переможно заявила: «Столик внизу, і ми маємо повне право сидіти тут, ми ж не всю полку зайняли!» Нітрохи не зніяковівши, міс Дзен пройшла на своє місце, затишно влаштувалася там і спрямувала свій погляд в розмиту рухом нескінченність.
Під кінець вечері Міша був нагодований так, що аж з вух лізло. Він вирішив, що негоже іншим голодувати і поділився з міс Дзен вареним яйцем. Та, як не дивно, взяла… І тут матуся вирішила, що нічого розбазарювати продукти на всяку шелупонь, обсмикнула Мішу і шльопнула міс Дзен по руці.
Тут я подумав, що тепер стіна незворушності впаде, але знову помилився. Міс Дзен повернула яйце на стіл зі словами: «Все ваше», після чого витерла руки об дамочкину спідницю…
Що тут почалося! Дама немов чекала, поки що-то проткне міхур обурення. Розмахуючи руками, вона завела сольну арію: “Вокзальна хамка, уродка недоношена! З-за таких, як ти, ніколи й нічого не йде так, як треба!»
Лють застеляв матусі очі. Її мозок закипів, і, коли контроль над собою був остаточно втрачений, дама пихнула міс Дзен. Та так, що та навіть несильно приклалася головою об стінку. Пихнула і затихла, з нетерпінням чекаючи реакції дівчини.
Я думав, що таке стерпіти вже не можна. Якби міс Дзен почала скандалити або розпускати руки, образ Самої Незворушної назавжди розчинився б у моїй свідомості. Але дівчина не розчарувала. Повільно, але разом з тим неминуче вона нахилилася до жінки, ніби збираючись щось сказати їй на вушко…
Після цього міс Дзен смачно так, мокро, від душі лизнула тітку від підборіддя до лоба через око, розмазавши косметику і залишивши слинявий блискучий слід!
Ефект був нищівним і миттєвим, як від транквілізатора. Матуся затихла і почала кінчиками пальців мацати щоку. Потім згребла Мішу в оберемок, закинула його на свою полицю і помчала вмиватися…
Міс Дзен витерла рот серветкою і вишукано промокнула куточок. Дане дійство вже було розраховане на мене, і я не втримався і поплескав. За решту поїздку дама не промовила ні слова у бік дівчини. Так само мовчки вони з Мішею покинули вагон на своїй станції. А міс Дзен знову заглибилася в книгу. Весь її вигляд говорив про те, що вона покинула цю реальність і повернеться ще не скоро. Торсати я її не став…»
Копіювати
