-Якщо ти продовжиш так одягатися, – говорив Олег, – боюсь, що нам з тобою не одним шляхом. Ти ж повинна головою думати, що це занадто яскраво і зyxвало виглядає?
Серце Оленки билося, як спійманий в сильця заєць, земля йшла з-під ніг. Як же так! Не можна, щоб він пішов, вона ж без нього – зовсім ніщо. Він такий розумний, такий дорослий, такий самостійний.
А зyхвало на погляд Олега могло бути все, що завгодно: сарафан, вузькі джинси, широкі джинси, мiнi, максі, міді, зачіска і макіяж або їх відсутність.
Він критично оглядав Лєнку з ніг до голови і з досадою хмурився, а дівчина завмирала: зараз піде і небеса потемніють. І бігла переодягатися, фарбуватися або вмиватися, боялася – втече ж!
І боялася потім ще 13 років, які прожила з Олегом в шлюбі. Вона хотіла назвати дочку Танюшкою, але Олег наполягав на ім’я Діана.
-Я навіть не уявляю собі, – розгублено говорив чоловік, – що мою дочку звати Танею. Нісенітниця. Що ж, шкода, що ти наполягаєш, втім тобі її ростити в такому випадку, ти і вирішуй.
І дівчинку звуть Діаною, тому що Лєнка ясно зрозуміла: від Тані він легко піде і відмовиться.
-Ну, якщо ти вирішила, що ти виходиш на роботу, зіпхнувши 3-х річну дитину в садок, – говорив Олег, – роби, як хочеш, але врахуй: твоє рішення, твоя відповідальність. Я не так собі уявляв своє сімейне життя.
І Лєнка сиділа з Діаною до самої школи.
-Друга дитина? – піднімав чоловік красиву брову, – Ну, якщо ти зможеш прогодувати двох дітей одна, то так, наpoджуй, хто ж тобі заборонить.
І дитини немає. Мама Оленки входила в положення і розуміла, що дочка з чоловіком не приїдуть у відпустку до неї ні в цьому році, ні через рік.
-Нравний зять, – пояснює вона сусідкам, – трохи що не по ньому, так Лєнка в сльозах. Ну да, діловий, красивий, розумний, перспективний. Піде, як дочка жити буде? Як внучку підніме на ноги одна?
Те, що квартира, в якій Лєна і Олег жили належала бабусі дружини по батькові, теж було скалкою в сімейному житті.
Я не відчуваю себе господарем, – заявляв Олег, – треба, щоб чоловікові і дружині все належало порівну. Нехай бабуся оформляє все, як годиться.
Але бабуля, яку забрали до себе батьки, зробивши дуже нетиповий для старенької її віку жест, який однаково розуміють і молоді, і дорослі, сказала:
-А ось дyля тобі, зятьок, нічого я переписувати не буду. Пoмpу – син мій квартиру отримає у спадок, а після нього тільки і внучка, але, сподіваюся, що Лєнка раніше зрозуміє, що ти за хлюст такий. Дай Господь мені тільки пожити довше.
Олег два дні лежав на дивані з тpaгічним виразом ображеної невинності на обличчі. Сумки порожні, але красномовні, стояли в передпокої. Лєнка ридала, заламувала руки, дзвонила бабусі, але та була непохитна:
-Шиш йому, дармоїду.
А коли Діана ходила в 6-й клас, Лєнка несподівано запропонували очолити на роботі новий відділ. Радісна вона прийшла додому, купивши по дорозі торт і шампанське.
-Що святкуємо? – кисло запитав Олег.
-Я начальником стану, оклад чи не вдвічі більше буде, а там, дивись і ще вище заберусь.
Менеджер середньої руки в офісі якихось продажів, Олег подивився на торт, потім на свої пещені руки і сказав:
Знаєш, я ніколи не мріяв, щоб моя дружина віддавалася кар’єрі і роботі. Це ж неминуче позначиться на будинку, на дочкі. Ти не зможеш приділяти нам стільки часу, скільки зараз. Оклад важливий для жінки, якщо вона живе одна і бореться за виживання. А ти заміжня. Втім, справа твоя. Але, думаю, нам буде не по дорозі і твій оклад тобі дуже стане в нагоді.
Олег багатозначно замовк і скоса поглядав на Лєнку. А у неї раптом вперше не забилося серце від передчуття біди.
-Ну не по дорозі, так не по дорозі, – сказала вона чоловікові. Напевно я впораюся. Так що ти за нас з донькою не хвилюйся, шукай ту, з якою у тебе буде ідеальна сім’я.
Лєнка сказала і замовкла, вслухаючись у тишу. І небеса не обрушилася на землю. Спокій порушував тільки неголосний хлюпіт і ритмічний звук. Це у Олега відпадала і поверталася в початкове положення нижня щелепа.
-Як це? – розгублено пробурмотів Олег, – ти так легко відмовляєшся від мене, від нашого шлюбу, від нашої сім’ї?
-Ну ти вже дуже багато років збираєшся піти, натякаючи мені на мою неідеальність і невідповідність твоїм поняттям про сім’ю, – знизала плечима Лєнка, – я і подумала вперше не про себе, а про тебе. Ти ж так стpaждаєш зі мною. Так що сумки на антресолях, з речей забирай все, що захочеш, я тепер цілком спокійно все собі наживу сама. Так, підеш, двері захлопни, а замок я поміняю завтра вранці.
Олег йшов довго. Він забирав свої речі поступово, мало не по одній шкарпетці, сподіваючись, що з Оленки злізе пиха і цей несподіваний бунт сам собою вщухне. Не вщух. Лєнка розлучилася, взяла на роботі відпустку через півроку і умотала з донькою на південь.
На зворотньому щляху вона заїхала до своїх.
-Славатехосподі, – сказала бабуся, – сподобилася, дожила. Мовчи ти, – відмахнулася бабуля від голосінь Лєнкиної матері, – без мужика? Тільки й того. А це був мужик? Чи тільки запах в квартирі?
Джерело:osoblyva.com
Копіювати
