Мій тато – моряк, служив в торгівельному флоті. У 90-ті він підписувався на будь-які рейси аби привезти якщо не грошей так речей або навіть їжі, щось нам, щось на продаж, щоб були гроші поки він в морі. Не скажу що ми жили бідно, але і не шикували ніколи. Брат старший за мене на 3 роки, так я доношувала його одяг, ми разом збирали пляшки та брухт щоб купити собі ласощів.
Джерело:bbc-ccnn.com
Коли у тата траплявся відпустку він першим ділом збирав нас в оберемок і віз на риболовлю чи в ліс, або гуляти в парк на весь день щоб мама могла відпочити. Але одного разу він отримав телеграму з рідного містечка і замість звичайної відпускної прогулянки зібрав невелику сумку, поцілував нас всіх і поїхав. Як ми ридали! Мама не могла нас заспокоїти, тому що ми вирішили що він нас кинув.
Минув тиждень і він повернувся, але не один, а з маленькою дівчинкою (4 роки). Його перша шкільна любов загuнyла від тyбepкyльозу, її маленька дочка залишилася одна, її збиралися відправити в дитбудинок, але татова тітка, відправила йому телеграму, як ніби він батько і приїде за нею, тому дівчинку не чіпали. Зате винесли все що не було прибитe з їх квартири. Дитина перебивалася по сусідах, брудна і напівгoлa, поки не приїхав мій батько. Так вони і з’явилися на порозі.
Мама відразу підхопила її на руки і понесла мити-годувати-спати класти, а тато сів на лавку біля дверей і заплакав.
Мені було 7, брату 10 і ми її відразу не злюбили, хоча ніяких приводів наша нова сестра не давала. Вона була як пpивид, маленька, бліда, мовчазна. Вона не брала наших іграшок, не заходила в нашу кімнату (жили в двокімнатній квартирі, вона спала в кімнаті батьків), ніколи не вередувала і нічого не вимагала.
З її минулого життя вона принесла тільки замурзаного м’якого зайця і нитку з різномастними намистинками які вона то одягала на зайця, то собі на шию, смикала і щось бубоніла. Мама все намагалася її розворушити, співала, читала їй, але все було марно. Вона вперше заплакала коли ми з братом забрали її зайця і закинули на шафу. Вона стояла перед цією шафою, ридала і тягнула ручки вгору, а ми сміялися. Тоді нам здорово влетіло від мами.
Якийсь час минув без пригод, настало літо і нас всіх стали відпускати гуляти, але з умовою що ми постежимо за дрібною. Вона нікуди не йшла, де посадиш там і візьмеш, так що ми не особливо себе обтяжували. В день коли все змінилося, ми як завжди кинули її біля під’їзду на лавочці.
Ми спокійно рубалися в ножики за будинком коли почули крики і якісь дивні звуки. Відчувши недобре, ми помчали до під’їзду, а там зграя собак біснується і наша дрібна на під’їзному козирку сидить і в подряпаних руках тримає кошеня, не плаче, тільки очі величезні від стpaху.
Коли ми відігнали собак то побачили старого зайця розірваного на частини.
І ось тут до нас дійшло що на місці зайця цілком могла бути наша малявка. Я ридала від стpaху і почуття провини, брат збирав залишки зайця і теж хлюпав носом коли до нас нарешті то вибігла мама. Вона обняла нас з братом і в цей момент ми почули – мамо, дивись який у нас котик, і горде обличчя сестрички.
Потім ми разом з сусідськими підлітками знімали сестру з козирка, збирали зайця, відмивали кошеня, мазали подряпини і витирали сльози. Через деякий час з рейсу повернувся тато, ми йому все розповіли, а він тільки здивувався як 4-х річна дитина змогла залізти на козирок. Сестра тоді сиділа у нього на колінах і дуже впевнено сказала – мені котик допоміг!
Не знаю на скільки це було правдою з приводу даху, але котик їй точно допоміг нарешті відпустити той жax який вона пережила зі смepтю своєї матері. Вона стала вчити його всякиx фокусів типу дай лапу, і потихеньку стала оживати сама. Ми з братом теж втягнулися в виховання котика, і непомітно стали не ідеальними але справжніми братом і сестрою для нашої малявки.
Зараз у нас вже сім’ї і діти, у всіх між собою відмінні відносини, батьки дуже радіють онукам – і рідним і прийомним.
Копіювати
