Подаємо пост ветерана українсько – російської війни Василя Піддубного мовою оригіналу:
“Я знайшов відповідь…
Чому одним болить за Україну, а іншим байдуже? Чому одні принципово розмовляють українською, а іншим “какая разніца?” Чому одні помчали до військоматів, як тільки почули про загрозу Батьківщині, а інші заволали: “”С кєм ваівать? Адін на рот!”
Відповідь проста: Код Нації. Генофонд. То в нас в крові. Почуття єдності з Родом.
Як в мурашок, що б’ються за мурашник. Як в бджіл, що вмирають за свій вулик. Якщо ми з тобою з одного Роду, ми й мислимо однаково, і тривожимось, і діємо.
Навіть якщо тобі не вдалося взяти до рук зброю, але ти волонтерив;
Навіть якщо ти не волонтерив, а просто допомагав чим міг;
Навіть якщо не зміг допомогти, але тобі болить за Україну – Ми з тобою одного Роду!
Ми – нащадки славетних козаків! І цього не відібрати до смерті…” – написав ветеран.
Копіювати
