Новини Сьогодення

25 років тому я була молодою жінкою, вітер гуляв у голові, за спиною не було тягаря досвіду. То були важкі для всіх країн пострадянського простору часи. Тому щоб не тягнути своє життя наодинці, я вирішила вийти заміж. Пізніше виявилася, що не дуже вдало, бо прийшлося тягнути і його життя.

Жили бідно. Чоловік та я отримували на роботі копійки, ледь вистачало на харчування. Нам пощастило, що наша молода родина жила в квартирі із свекрухою, яка нам і допомагала. Джерело

Через рік після заміжжя народився синок, через 3 роки – донька. Все стало ще гірше у фінансовому плані. Одного разу я відправила сина в магазин. У ті часи діти були самостійні. Прийшов син, але здачі не приніс.

– Сину, а де здача поділася?

– Мам, не сварися, я купив собі плавлений сирок…

Сльози виступили на очах. Я міцно обійняла сина, сказала, що звичайно сваритися не буду. Після того випадку я взяла себе в руки та вирішила витягти мою родину із ями бідності.

Взялася читати різні книги по бізнесу та підприємництву, переймала досвід у торговців на ринку, котрі продавали експортний одяг. Через рік позичила гроші та спільно із сестрою відкрила магазин чоловічого одягу. І все вийшло! Покупці «попливли» рікою, гроші почали частіше з’являтися в гаманці.

Від чоловіка я все більше і більше віддалялася. Йому було байдуже на проблеми з грошима. Він знайшов розв’язання проблеми безгрошів’я – почав заглядати в чаpку.

Коли я накопичила достатню кількість грошей, вирішила, що буду розлучатися з чоловіком. На той момент свекруха відійшла «на той світ». Поговорила з чоловіком, що більше не хочу ділити з ним своє життя. Запропонувала, що куплю йому однокімнатну квартиру в спальному районі, а сама залишуся у двокімнатній квартирі свекрухи. Все ж я з двома дітьми. І він житиме там сам. Такий собі відкуп, щоб розлучення пройшло без питань.

Читайте також: Вікторія чекала на народження четвертої дитини. Через кілька днів вона мала наpoджувати. У переддень пoлoгів жінка традиційно покупалася та лягла спати. Але побачила дивний сон. Він врятував їй життя

Він згодився. Але потім довго тягнув з переїздом. Все бурчав, що я сам вирішу, коли з’їхати. Одного дня я самостійно перевезла його речі на вже його квартиру.

Після того він дуже образився. Та мені було байдуже, бо з цією людиною мене вже нічого, крім дітей, не пов’язувало.

З тих часів минув не один рік. Чоловік не перестав пuти. Але вже не ображається на мене.

Я відкрила ще два магазини й живу у своє задоволення