– Вибачте, чому усі оголошення російською мовою? Я її не розумію.
– Так иди учи русский!
– Чому я маю його вчити, якщо я живу в Україні?
Далі неадекватна лайка типу:
“Да у меня тут родные живут в пятом поколении, я коренная киевлянка, а вы понаехали тут. Иди пожалуйся Порошенко”.
Це діалог студентки та столічної працівниці гуртожитку театралів у Карпенко-Карого.
Потім на дівчинку повторно накричав охоронець. По тій же причині.
Даний інцидент – неповага до української та грубе порушення постанови КМДА про те, що оголошення у навчальних закладах мають бути державною мовою. У тому числі в гуртожитках.
Зараз вже все нормально. Через пару днів ми цю ситуацію виправили.
Прийшли до гуртожитку. Поспілкувались з совковим на всю голову комендантом за її підлеглу. Пояснили, що є порушення. Є небайдужі громадські активісти С14, які не є студентами даного закладу і їх не залякаєш. Псувати життя поганим людям вони вміють.
У відповідь вислухали дурниці про утиски російськомовних та “детей СССР”.
Все ж з психами та істериками комендант усе сумлінно зірвав. Переляканий охоронець знову долучився і допоміг прибрати.
Тепер у гуртожитку оголошення державною мовою. Як має бути.
Якщо у вас відбуваються подібні ситуації, кажіть.
З розумінням ставимось до російськомовних, але зневажатику українську не дамо.
Копіювати
