Сучасна людина інтенсивно використовує різноманітні електронні гаджети, більшість з яких живиться від батарейок.
Навіть найбільш ємкісна і технологічно досконала батарейка згодом вичерпує свою ємність і підлягає заміні.
Відпрацьовану при цьому потрібно кудись подіти або, кажучи сучасною мовою, утилізувати. Перша природна реакція – просто викинути в сміттєвий ящик. Проте, в цьому питанні все далеко не так просто.
Екоінвест підтверджує, вийняткову актуальність цієї проблеми, більше того наводимо в якості ілюстрації розміщений нами пост в соціальній мережі Фейсбук. Ви тільки гляньте показник охоплення публікації про шкоду від викинутої батарейки, який становить 1807557. Майже два мільйони і це на сторінці із кількістю підписників лише 13 тис. Ми бачимо 29 тис поширень цієї соціальної реклами говорить про визнання проблеми.
Проблема утилізації батарейок – звідки вона виникає
Принцип дії батарейки або гальванічного елемента заснований на використанні хімічних реакцій, що відбуваються всередині її корпусу. Для збільшення ефективності елемента його творець спеціальним чином підбирає матеріали, взаємодія яких визначає відбуваються електрохімічні процеси. Серед них присутні такі важкі хімічні елементи як ртуть, нікель, кадмій і деякі інші, які представляють собою досить отруйні речовини.
Відпрацьована батарейка, викинута в звичайну сміттєву корзину, в кінці кінців виявляється на сміттєвому полігоні. Під дією вологи її металевий корпус швидко руйнується (приклад показаний на малюнку 1) і отруйні сполуки важких металів потрапляють в ґрунт, звідки грунтовими водами розносяться по всій навколишньому середовищу.
Далі всі ці забруднення через кругообіх води, через рослини і різних водних та сухопутних тварин знову приходять на стіл людини.
Особливість важких металів полягає в тому, що їх сполуки:
- не руйнуються під дією тієї температури, при якій готується їжа;
- з плином часу накопичуються в організмі людини, повільно отруюючи його.
Так, наприклад, свинець вражає центральну нервову систему. Ртуть навіть в незначних концентраціях діє на нирки. Кадмій – найсильніший канцероген для печінки, щитовидної залози і кісткового мозку.
Ситуацію не рятує переробка відходів на сміттєспалювальних заводах. Під дією високої температури важкі метали перетворюються в діоксини, які також заражають навколишнє середовище.
Звідси негайно випливає завдання відділення відпрацьованих батарейок від звичайного побутового сміття. Даний факт відзначається спеціальним інтуїтивно зрозумілим знаком, малюнок 2, який наноситься на корпус батарейки.
Способи вирішення проблеми
Проблему зниження екологічного навантаження від батарейок можна вирішити двома основними способами.
Перший спосіб з них очевидний і полягає в окремому зборі з подальшою переробкою за спеціальною технологією. Відповідні програми законодавчо впроваджені в деяких розвинених країнах. Для цього в магазинах встановлюються спеціальні контейнери.
В Україні цей спосіб поки носить добровільний характер, хоча контейнери, останнім часом зустрічаються все частіше.
Джерело:ekoinvest.pp.ua