Подаємо мовою оригіналу:
А як все добре починалося! На початку війни кудись зникли бюрократи, начальники, командири – не всі, звісно, а ті, які не потрібні.
Рішення ухвалювали швидко, ресурси знаходили миттєво, звіти не писали взагалі, зарплату не платили, убд не давали, і все було добре. Ми майже перемогли.
Ворог утік з-під Києва. Першими повернулися повії, потім бізнесмени і алкоголіки, потім начальники і бюрократи. Життя закипіло. Знову довгі затори, море паперів, тисячі узгоджень, звітів, перевірок, принижених очікувань у кабінетах, і все це тільки заради того, щоб воювати.
Воювати тепер треба за командою, вмирати за наказом, не втрачати майно, не витрачати набої, не хитрувати, і не вередувати. А то поїдете під Бахмут.
Наша війна нікому не потрібна. По-справжньому воюють вони. Тому в них усі нагороди, премії та відпочинок із сім’єю за кордоном.
Бюрократи воюють із бюрократами. Наші з ворожими. Наші на їхньому боці. Їхні на нашому. Наші бюрократи програють, тому ми трохи виграємо.
Ще один наступ на Київ, і ми переможемо остаточно, щойно столицю покине в паніці останній бюрократ.
PS. Текст не стосується мудрих чиновників і талановитих полководців. Але як же їх мало в морі сірості й безталанності…
Копіювати
