У Жамбильську Республіки Казахстан внаслідок ускладнень від вітрянки помер 3-річний Василь Михалкін. Смерть хлопчика спричинив розвиток вітрянкового енцефаліту, який медики не вчасно помітили та не надали йому своєчасної допомоги, передають місцеві ЗМІ.
“Вранці Ваня був у дитячому садку, а ввечері п’ятого числа у нього піднялася температура, і ми помітили перші ознаки вітрянки. Вранці я викликав швидку, щоб не тягати його в лікарню. Нормально все було. Як завжди, болячки зеленкою помазали. Ваня активним був, я його навіть на відео знімав”, – розповідає батько хлопчика Олександр.
Потім, за його словами, у сина почала боліти ліва ніжка. Батьки звернулися в Жамбилську районну амбулаторію, де призначили лікування, і стан почав покращуватися. Але за кілька днів, дитина почала скаржитися на біль у лівій руці. Тато викликав медиків, а наступного дня звернувся в місцеву поліклініку, де призначили протизапальний засіб і відправили хлопчика додому.
Але дитині не легшало. “З обіду він ходив і не міг місця собі знайти. У нього ліва ручка спухла – торкнешся її, а шкіра аж натягнута. Я викликав швидку. Машина приїхала тільки за дві години”, – згадує Олександр.
У лікарні, куди доставили сина, за його словами, зробили знеболювальний укол, спробували взяти кров із вени, а потім із бригадою швидкої відправили в інший заклад – в Отеген Батира на іншому кінці Алма-Ати (поїздка, разом із очікуванням бригади, тривала більш ніж годину). Нібито тут зараз не було дитячого лікаря.
“Ванюшка ліг на животик, попросив дати йому руку і заснув. Ще в машині я побачив, що у нього рука вже почала чорніти й пожовтіло обличчя. А коли приїхали в лікарню, син сказав: “Алло, тату. Я тебе любу…” і заснув. Це були його останні слова”, – розповів Олександр.
Дитину відвезли в реанімацію, а батьків відправили купувати препарати. Пізніше Анну (мати Вані) і Олександра терміново викликали в лікарню, де в реанімації повідомили про смерть малюка й сказали, що допомога була надана вже занадто пізно.
У медустанові пояснили, що хлопчика можна було б врятувати. “У нього розвинувся вітрянковий енцефаліт. Треба було відразу розкрити руку, відкачати гній. Тоді б він не потрапив у мозок, як це й трапилося”, – розповіли фахівці.
“Але як же так?! До лікаря поліклініки я привів дитину вранці. Вдень викликав швидку. Потім майже дві години провів у лікарні в Каскелені. І все це втрачений час…” – підкреслив Міхалкін.
“Вітрянковий енцефаліт, – повторює Анна, мати Вані. – Нинішнє покоління лікарів навіть не знає, що несе за собою найпростіша, як здається багатьом, вітрянка. Батьки вітрянкові вечірки влаштовують, не думаючи, якими можуть бути наслідки. Через це ми вирішили розповісти про наше горе, щоб люди знали й були обережні, щоб лікарі були уважнішими, щоб подібне ніколи не повторювалося”.
Копіювати
