Я багато років не спілкувалася з своєю мамою. Була ображена на неї, що вона все життя дбала лише про брата, а мене ніби й не існувало.
Мій старший брат завжди був її улюбленцем. Вона виконувала всі його забаганки, купувала, все, що він хотів, навіть якщо це було за останні гроші, тому він виріс розпещеним і безвідповідальним.
Повідомляє ukrainians.today
На відміну від брата, я не мала всього того, що діставалося йому. Я не була примхливою дитиною, не вимагала нічого надзвичайного. Мій батько не витримав навантаження після того, як я народилася, тому зібрав речі і втік. Можливо,саме тому мама мене не любила так сильно, як брата, який, до того ж, був схожий на батька, як дві каплі води.
Ми виросли, я поступила в інститут і поїхала з села. Невдовзі вийшла заміж, спочатку ми жили у батьків чоловіка, а потім взяли трикімнатну квартиру в кредит.
Брат так і залишився жити з мамою, теж одружився, привів невістку додому. Мама і далі їм у всьому догоджала, а коли я дізналася, що все майно вона оформила на брата, а мені нічого не залишила, я образилася і перестала з ними спілкуватися.
І лише зараз я дізналася, як важко мамі жилося з сином і невісткою. Виявляється, вони обоє нічого не робили, на роботу не ходили, жили з маминої пенсії. Тим часом, роки брали своє і мама почала хворіти. Син, якщо і купував їй ліки, то лише за її гроші, а здачу опускав до себе в кишеню.
Коли справи пішли вже геть погано, син, довго не думаючи, відвіз маму в будинок престарілих. Від улюбленого сина мама такого не очікувала, тому була шокована таким його вчинком. Їй було дуже прикро, вона багато плакала. Добре, що хоч залишив їй старенький телефон, але завбачливо видаливши там мій номер, щоб вона мені не поскаржилася. Ось тільки, він не врахував одного, що я сама їй подзвонила.
То якраз почався Великий піст, всі навколо говорили про прощення і я чомусь дуже захотіла подзвонити матері. Спочатку мама сказала, що у неї все добре, що її ніхто не ображає. А на ділі виявилося зовсім все по-іншому. Я, звичайно, була шокована почутим. Я відразу, як все дізналася, відпросилася з роботи і приїхала до неї. Заспокоїла її, сказавши, щоб почекала до завтра, я її заберу.
На наступний день, як і обіцяла, ми приїхали з чоловіком, посадили в машину і відвезли до себе. У нас гарна трикімнатна квартира, одну кімнату ми без проблем виділили мамі. Вона у нас ожила, не перестає нам дякувати і перепрошувати мене за те, що так несправедливо до мене відносилася все життя.
Матеріал підготовлено спеціально для інтернет видання УкраїнціСьогодні
Передрук без гіперпосилання на сайт УкраїнціСьогодні заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.