Газопровід «Турецький потік» може спіткати та ж доля, що і «Північний потік — 2».
На тлі охолодження відносин між Росією і Туреччиною, які почалися з розбіжностей під час бойових зіткнень в Сирії та Лівії, Анкара прийняла рішення скоротити закупівлі російського газу.
Таким чином, не виключено, що газопровід «Турецький потік», що коштував Росії 7 мільярдів доларів, може спіткати та ж доля, що і «Північний потік — 2».
Крім розбіжностей і конфліктів в Сирії та Лівії, на дії Анкари вплинув і факт пандемії, яка внесла досить істотні корективи у всю світову економіку, в тому числі і в сферу енергетики та закупівлі енергоресурсів, попит на які впав через обмеження.
Так, вже за підсумками березня постачання блакитного палива «Газпромом» державної Botas і незалежним турецьким операторам знизилися майже в 7 разів.
Нині цей обсяг становить приблизно 210 мільйонів кубометрів. Принаймні саме такі дані були опубліковані минулого вівторка Федеральною митною службою Росії.
Що ж стосується порівняння аналогічних показників за 2018 рік, то тут цифри впали взагалі майже 14-кратно. Тоді за перший квартал Анкара придбала майже 8,8 мільярда кубічних метрів газу, тобто в середньому приблизно 2,93 мільярда кубометрів на місяць.
В результаті Туреччина, яка раніше була другим найбільшим клієнтом російського «Газпрому», зараз опинилася приблизно в другому десятку за кількістю закупівель.
Майже така ж кількість блакитного палива купує у Росії Вірменія (193 мільйони кубометрів). Сьогодні навіть Литва купує у Росії більше газу, ніж Туреччина.
Хоча відносини між Росією і Литвою теж далеко не найтепліші. Альтернативу російському газу Туреччина бачить в зрідженому газі, який, в тому числі, пропонують постачальники зі Сполучених Штатів Америки.
Ще в грудні 2019 року державна Botas провела тендер на придбання 30 партій зрідженого газу, який повинні були поставити до березня поточного року.
При цьому місяцем раніше, в листопаді, було замовлено ще 70 партій, які повинні доставити і відвантажити в період з 2020 по 2023 роки.
У минулому році Туреччина збільшила закупівлі СПГ приблизно на 13 відсотків, що склало в цілому майже 9,1 мільйона тонн. Найбільшими постачальниками скрапленого блакитного палива стали Алжир (4,3 мільйона тонн), Катар (1,8 мільйона тонн), Нігерія (1,8 мільйона тонн) і США.
При цьому російську сировину за підсумками 2019 року було «посунуто» з турецького ринку майже на 35 відсотків, що склало майже 15 мільярдів кубометрів.
Це найменше значення більш ніж за десятиліття. Це призвело до того, що сумарно і «Турецький потік», і так званий «блакитний потік» спорожніли приблизно наполовину.
А вже в березні поточного року потужності цих двох газопроводів, які становлять 2,9 мільярда кубометрів на місяць, стали задіяні менш ніж на десяту частину свого робочого потенціалу.
І це далеко не межа, оскільки Анкара заявила, що вона і далі планує нарощувати закупівлі СПГ у різних світових постачальників, про що повідомили в виданні Reuters, посилаючись на своє джерело з енергетичної галузі Туреччини.
На тлі охолодження відносин між Росією і Туреччиною, які почалися з розбіжностей під час бойових зіткнень в Сирії та Лівії, Анкара прийняла рішення скоротити закупівлі російського газу.
Таким чином, не виключено, що газопровід «Турецький потік», що коштував Росії 7 мільярдів доларів, може спіткати та ж доля, що і «Північний потік — 2».
Крім розбіжностей і конфліктів в Сирії та Лівії, на дії Анкари вплинув і факт пандемії, яка внесла досить істотні корективи у всю світову економіку, в тому числі і в сферу енергетики та закупівлі енергоресурсів, попит на які впав через обмеження.
Так, вже за підсумками березня постачання блакитного палива «Газпромом» державної Botas і незалежним турецьким операторам знизилися майже в 7 разів.
Нині цей обсяг становить приблизно 210 мільйонів кубометрів. Принаймні саме такі дані були опубліковані минулого вівторка Федеральною митною службою Росії.
Що ж стосується порівняння аналогічних показників за 2018 рік, то тут цифри впали взагалі майже 14-кратно. Тоді за перший квартал Анкара придбала майже 8,8 мільярда кубічних метрів газу, тобто в середньому приблизно 2,93 мільярда кубометрів на місяць.
В результаті Туреччина, яка раніше була другим найбільшим клієнтом російського «Газпрому», зараз опинилася приблизно в другому десятку за кількістю закупівель.
Майже така ж кількість блакитного палива купує у Росії Вірменія (193 мільйони кубометрів). Сьогодні навіть Литва купує у Росії більше газу, ніж Туреччина.
Хоча відносини між Росією і Литвою теж далеко не найтепліші. Альтернативу російському газу Туреччина бачить в зрідженому газі, який, в тому числі, пропонують постачальники зі Сполучених Штатів Америки.
Ще в грудні 2019 року державна Botas провела тендер на придбання 30 партій зрідженого газу, який повинні були поставити до березня поточного року.
При цьому місяцем раніше, в листопаді, було замовлено ще 70 партій, які повинні доставити і відвантажити в період з 2020 по 2023 роки.
У минулому році Туреччина збільшила закупівлі СПГ приблизно на 13 відсотків, що склало в цілому майже 9,1 мільйона тонн. Найбільшими постачальниками скрапленого блакитного палива стали Алжир (4,3 мільйона тонн), Катар (1,8 мільйона тонн), Нігерія (1,8 мільйона тонн) і США.
При цьому російську сировину за підсумками 2019 року було «посунуто» з турецького ринку майже на 35 відсотків, що склало майже 15 мільярдів кубометрів.
Це найменше значення більш ніж за десятиліття. Це призвело до того, що сумарно і «Турецький потік», і так званий «блакитний потік» спорожніли приблизно наполовину.
А вже в березні поточного року потужності цих двох газопроводів, які становлять 2,9 мільярда кубометрів на місяць, стали задіяні менш ніж на десяту частину свого робочого потенціалу.
І це далеко не межа, оскільки Анкара заявила, що вона і далі планує нарощувати закупівлі СПГ у різних світових постачальників, про що повідомили в виданні Reuters, посилаючись на своє джерело з енергетичної галузі Туреччини.
«ЗРІДЖЕНИЙ ГАЗ ЗАРАЗ ЗНАЧНО ДЕШЕВШИЙ ЗА РОСІЙСЬКИЙ ТРУБОПРОВІДНИЙ, ТОМУ ПОВЕДІНКА ТУРЕЧЧИНИ МАЄ СЕНС», — ВІДЗНАЧАЄ ГЛАВА ДОСЛІДЖЕНЬ ГАЗОВОГО РИНКУ RYSTAD ENERGY КАРЛОС ТОРРЕС ДІАС.
Згідно з його оцінками, поставки «Газпрому» стоять Туреччини приблизно шість з половиною мільярдів доларів за млн БТО (британських теплових одиниць), проти півтора — двамілліарда за СПГ.
У той же час у виданні Platts відзначають, що в останні роки, приватні турецькі імпортери блакитного палива, у яких підписані контракти з «Газпромом» до 2035-2042 років, регулярно порушують умови контракту, закуповуючи менше попередньо узгодженої кількості палива.
При цьому дія контракту з державною Botas на 8 мільярдів кубометрів в рік має закінчитися вже в наступному році.
З огляду на всі фактори, Анкара має намір домогтися різних цінових поступок з боку російських постачальників.
«ДОСТУПНІСТЬ ДЕШЕВОГО СПГ І ПАДАЮЧИЙ ПОПИТ ДАЮТЬ СИГНАЛ НАШИМ ТРУБОПРОВІДНИМ ПОСТАЧАЛЬНИКАМ, ЩО ЇМ НЕОБХІДНО ПРОЯВИТИ ГНУЧКІСТЬ», — ЗАЯВИВ 16 ТРАВНЯ ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ЕНЕРГЕТИКИ АЛПАРСЛАН БАЙРАКТАР.
Тим часом «Газпром» починає готуватися до того, що і на турецькому сегменті газового ринку ситуація буде лише погіршуватися. Цілком можливо, що через наслідки пандемії та інших глобальних чинників, що негативно впливають на економіку, провал у другому кварталі буде ще більш глибоким, ніж в першому.
Загальне падіння поставок газу в Європу досягло 19,2% за перший квартал. За даними ФТС, Німеччина скоротила закупівлі на 45% (2,67 млрд кубометрів), Австрія — на 25% (820 млн кубометрів).
Копіювати
