Тристороння контактна група у Мінську не змогла остаточно узгодити списки для обміну утримуваних осіб, проте сторони не полишають надій провести обмін до кінця року.
Представник ОБСЄ в ТКГ Мартін Сайдік розповів, що для обміну сторонам конфлікту ще треба “зробити низку кроків”, але вони провели “грунтовну роботу”.
Відповідно до попередніх домовленостей, досягнутих під час нормандського саміту в Парижі 9 грудня, готується обмін людей, утримуваних на території самопроголошених “ДНР” і”ЛНР”.
Президент Володимир Зеленський заявив після саміту, що це буде перший етап, під час якого планується повернути додому 72 українців.
Наступні етапи – це обмін людей, які перебувають в анексованому Криму та Росії, у тому числі кримських татар.
Сепаратистські ЗМІ 10 грудня повідомляли про нібито досягнуту домовленість про обмін за формулою 53 українських громадян, утримуваних у так званих “республіках”, на 88 осіб, яких віддадуть Росії.
- У Мінську не узгодили нове перемир’я та обмін полоненими – Пристайко
- Розведення і великий обмін. Про що домовилися на нормандському саміті
- Ті, кого не поміняли. Скільки українців ще у полоні?
У вересні Служба безпеки України повідомляла, що загалом на території “ДНР” та “ЛНР” у полоні перебуває 227 українців. Ще 258 вважаються такими, що зникли безвісти.
Правозахисники наголошують: точна кількість людей, яких утримують в ОРДЛО, не відома. Головна причина – бойовики не підтверджують утримання тих, кого Україна вносить до списків на звільнення.
Проте, окрім офіційних даних, які оприлюднюють СБУ та міністерство оборони, впродовж усіх років військового конфлікту на Донбасі інформацію про полонених збирають волонтери, журналісти та правозахисники.
У громадській організації “Медійна ініціатива за права людини” кажуть, що серед ув’язнених в “ДНР” і “ЛНР” переважають цивільні. Військові – це близько 20 відсотків.
“Шпигунство”, “участь у терористичних організаціях”, “зберігання зброї” – це головні статті, за якими звинувачують людей.
Військові
Серед них – танкіст Богдан Пантюшенко (позивний “Броня”), якого бойовики взяли у полон у січні 2015 року і звинуватили у підриві мосту поблизу Донецька. У жовтні цього року його “засудили” до 18 років тюрми.
Також більш як чотири роки утримуються двоє бійців 3-го полку спецпризначення ЗСУ Олександр Коріньков і Сергій Глондар. Вони потрапили у полон у лютому 2015 року під час боїв за Дебальцеве.
Російські ЗМІ у березні 2017 оприлюднили відео із ще двома українськими військовими восьмого полку спецпризначення – Сергієм Іванчуком та Іваном Дєєвим, яких бойовики звинувачують у розвідувальній і терористичній діяльності.
Як повідомляють сепаратистські ЗМІ, “суди республік” також засудили до 30 років ув’язнення військового 30-ї механізованої бригади Володимира Воскобойника.
Ще восьмеро військових потрапили у полон у травні 2018-го після того, як їхній автомобіль КамАЗ відхилився від маршруту. Один із військових згодом був звільнений за участі Віктора Медведчука, ще один наклав на себе руки.
Решта військових, як припускають правозахисники, могли бути схоплені на території “ДНР” та “ЛНР” через необачність чи помилки.
Цивільні
Координатор організації “Медійна ініціатива за права людини” Тетяна Катриченко каже, що полонених цивільних можна умовно поділити на кілька груп.
Копирайт изображенияUNIANОдна – це люди, які підтримували Україну, займалися політикою або допомагали українським військовим.
Із серпня 2017 року тримають у полоні донецького блогера і автора колонок на сайті Радіо Свобода Олега Галазюка.
Ще один позаштатний кореспондент Радіо Свобода Станіслав Асєєв вже понад два роки також за ґратами. У жовтні 2019-го його “засудили” до 15 років в’язниці за “шпигунство” та “екстремізм”.
Медсестру із Горлівки Марину Чуйкову у жовтні “засудили” до 11 років колонії за “шпигунство”. Її затримали в березні 2018-го на пропускному пункті. За тими ж підозрами на КПП був затриманий і згодом “засуджений” Олександр Тимофєєв.
Загалом, каже Тетяна Катриченко, на пропускних пунктах бойовики затримали кілька десятків людей, звинувативши у шпигунстві. Серед таких утримуваних – водії, котрі часто перевозили людей через лінію розмежування.
Але є й інша група людей, які, як висловлюється Тетяна Катриченко, “потрапили у ці “жорна” війни, можливо, навіть не надто проукраїнських поглядів”, але до котрих місцеві “правоохоронці” мають якісь претензії.
Кого може передати Україна?
Кількість утримуваних в Україні, яких Київ може передати Росії, до останнього часу була засекреченою.
Проте, ідучи у відставку, колишній генеральний прокурор Юрій Луценко у виступі в парламенті назвав загальну цифру – 1 100 осіб.
“Генеральна прокуратура разом із СБУ має 1 100 засуджених терористів – можемо міняти побатальйонно”, – заявив він у серпні 2019 року.
Однак, як кажуть джерела ВВС News Україна, близькі до Офісу президента, у списку людей, яких готує на обмін Київ, можуть опинитися не лише громадяни Росії і не тільки ті, кому інкримінують статті про тероризм. Зокрема, може йтися про включення до списку громадян України – колишніх бійців спецпідрозділу “Беркут”, яких судять за звинуваченням у злочинах під час Євромайдану.
Найбільші обміни
Найбільший обмін відбувся 27 грудня 2017 року, ще за президентства Порошенка.
Тоді 74 українців повернули із місць утримання в самопроголошених “республіках”.
Київ узгодив передачу Росії 306 людей. Проте напередодні обміну стало відомо, що 43 особи із цього списку виявили бажання залишитися на підконтрольній уряду території.
Останній обмін відбувся 7 вересня 2019 року.
Володимиру Зеленському вдалося домовитися і обміняти українців за формулою 35 на 35. Це були люди, утримувані в Росії та анексованому Криму.
До числа українців, які повернулися, потрапило 23 українські моряки, затримані у Керченській протоці, а також засуджені в РФ на великі терміни ув’язнення за політичними звинуваченнями Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Роман Сущенко.
Джерело:www.bbc.com
Копіювати
