До пенсії мені залишилось ще три роки. Чекаю на неї, як божу манну. Сам я родом з Житомирщини, народився і виріс тут. У мене є рідна сестра. Ще за молодості вона закохалась у військового. Їздила з ним по Підмосков’ї, по Сибіру, а зараз осіли в Криму.
Раніше ми з нею спілкувалися, періодично зідзвонювались, але після 2014 року перестали. Вона вибрала свою позицію, а я свою.
Та ось 16 липня 2022 року мені дзвонить невідомий номер. Підіймаю слухавку, а там сестра кричить, без привітань, без церемоній:
– Бандьори прокляті, шо ви таке дєлаєте?! Ми тут пацанів молодих щодня десятками хоронимо! Кожнісінького дня!
Зізнаюсь, ці слова мене потішили. Як то кажуть, самі нарвались… У нас різні життя, різні вибори. Хоч вона і рідна мені по крові, та не рідна по
духу.
Тому я вибрав не спілкуватись з нею, аби зайвий раз не нариватись на сварку. Вона не зрозуміє.. Я намагався достукатись. Та пропаганда працює.
Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.
Копіювати
