Герою Слава! Герой з Чернівців Сергій Козак: «Я склав відірвану снарядом ногу в рюкзак і продовжив відстрілюватися». Коли бойовики відкрили вогонь з гранатометів, старший сержант 95-ї аеромобільної бригади Сергій Козак прийняв основний удар на себе, чим врятував життя своїм товаришам по службі.
У бою йому відірвало ногу, але через п’ять годин (!) хірурги змогли її пришити. 21-го грудня 2015-го року він знову повернувся на передову. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Герою Слава!!
— У тому бою ми залишилися живі завдяки Сергію, — згадував товариш по службі Козака Андрій Терепа. — Вибух не трапився тільки тому, що в машині були відкриті всі люки. Зробити це прямо перед боєм наказав Сергій. Якби не цей наказ, всі хлопці загинули б.
— Як тільки снаряд вилетів з БТРа, ми відкрили у відповідь вогонь, — продовжує Сергій. — Я відчував, що в мене пече права нога, але намагався не звертати на це уваги. У нас стріляли снайпери і автоматники, ми щосили намагалися відбити атаку. У якийсь момент закінчилися патрони, я поліз за новими і побачив, що у мене … немає лівої ноги. Вона висіла на тоненькому клаптику шкіри. З неї стирчали розірвані закривавлені судини. Моторошне видовище. Але я повинен був продовжити бій. Підвівся на правій нозі і почав стріляти.
Помітивши, що зі мною сталося, хлопці хотіли накласти джгут. Стали по черзі колоти мені буторфанол (сильне знеболювальне. — авт.). Потім допомогли вибратися на БТР, звідки було зручніше вести стрільбу. Я розумів, що на одному клаптику відірвана нога довго не протримається. Далі діяв інстинктивно. Взяв рюкзак, в який планував складати боєприпаси, і поклав туди свою ногу. Робив це спокійно, не панікував. Напевно, почав діяти буторфанол, бо ліву ногу я взагалі не відчував. Права нога пекла — вона була сильно обпалена, в неї вп’ялися оскільки снаряда.
Але я продовжував відстрілюватися. Одночасно інструктував хлопців — говорив їм, як витягти водія Юру з БТРа. Йому, як і мені, снарядом відірвало ногу. Коли Юру витягли назовні, а сепаратисти нарешті відступили, я подзвонив командиру. Він сказав, що підмога вже їде. Попросив мене тільки не втрачати свідомості. Коли приїхала допомога, нас з Юрою перенесли в інший БТР. Відірвана нога лежала у мене в рюкзаку. Я вже розумів, що став інвалідом. Прийняв це як належне. Без ноги, так без ноги. Головне — живий. Уявіть моє здивування, коли, прокинувшись в реанімації, я раптом побачив замість культі … перебинтовану ногу?
Копіювати
