Загальновідомим є той факт, що до повномасштабної війни у Кремлі вважали кума Путіна – Віктора Медведчука – популярною в Україні фігурою, яка може організувати насправді масові заворушення та очолити нашу державу, повернувши її у такий спосіб на проросійський курс занепаду. Саме для того, аби так чи інакше підкорити Київ у гібридний спосіб, рашисти впродовж багатьох років вкладали в проросійську громадську організацію “Український вибір” шалені гроші, виконували всі забаганки Медведчука, а той лише надував щоки та обіцяв принести до ніг бункерного фюрера тіло зґвалтованої та знекровленої країни. Як і завдяки кому плани росіян на подібне “м’яке” захоплення України зазнали фіаско, читайте у матеріалі 24 Каналу.

Бувши родичем та другом Путіна, Віктор Медведчук за десятки років своєї роботи в Україні створив чималу агентурну мережу, “віджав” у держави ринок зрідженого газу, заволодів частиною нафтопродуктопроводу і багатьма телевізійними каналами. При цьому попри відверті та численні порушення законів та роботу на країну-агресорку злочинець був практично недоторканим та зберігав свій вплив навіть у ті моменти, коли перебував під слідством.

Підозру у державній зраді Медведчуку працівники СБУ оголосили лише у травні 2021 року, однак під час обрання запобіжного заходу судді не вистачило доказів щодо ризиків втручання обвинувачуваного у хід кримінальної справи чи втечі діяча від відповідальності, то ж його відправили під домашній арешт. Цей запобіжний захід тривав аж до лютого 2022, коли злочинець спокійно собі втік. Цілих 48 днів Медведчук переховувався та мав чіткий план щодо виїзду за кордон: особисті охоронці та працівники ФСБ збиралися переправити його у Придністров’я, а звідти – через Білорусь у Росію. На щастя, контррозвідники його все ж таки спіймали та вже не відпускали з-за ґрат.

Медведчук після другого затримання / Фото з телеграму Володимира Зеленського

22 вересня 2022 року Медведчука обміняли на 200 українських військовослужбовців, серед яких були командири оборони Маріуполя та самі бійці гарнізону “Азовсталі”.

За словами політтехнолога Ярослава Макітри, за усі роки правління Путіна Кремль розгорнув неабияку діяльність, використовуючи так звані системи демократичних принципів, які передбачають, зокрема, вільне функціонування різноманітних громадських організацій. Саме під прикриттям таких структур у багатьох країнах російські спецслужби формували потрібну Москві інформаційну картинку, вербували агентів та організовували різноманітні деструктивні заходи та мітинги.

При цьому зовсім не обов’язково, аби створені Москвою ГО були відверто проросійськими.

Якщо ми візьмемо ці держави, які географічно розташовані поруч із Росією, і які є в прямій сфері кремлівських інтересів, які Москва хотіла б захопити для відновлення СРСР, то там діє безліч “активістів”, які прямо виступають дехто навіть за союз із Росією, демонтаж своєї державності. У країнах Заходу зазвичай діють організації, чия мета є завуальованою. Вони не несуть у маси прямі заклики до возз’єднання з Росією, а лише іноді намагаються донести якісь свої наративи,
– зазначив експерт.

Нерідко такі організації діють під виглядом культурних центрів, церковних чи спортивних організацій. Загалом Кремль завжди намагався підривати принципи демократії, користуючись гібридними інструментами. У демократичних країнах, де держава не має тотального контролю за суспільством, росіянам було дуже легко організовувати свої агентські мережі. Саме тому Кремль завжди мав розгалужену систему своїх організації у Європі.

При цьому нерідко у таких ГО є люди, які можуть не розуміти своїй ролі та своєї місії, адже їх використовують “у темну”. Фактично Росія створила спрута, який по-різному відтворюється у кожній державі, адаптується під її законодавство, соціально-політичну обстановку. На жаль, у такий спосіб Кремль зміг отримати серйозний вплив на Європу.

Як показала практика, добре координовані Москвою структури цілком здатні загрожувати національній безпеці багатьох країн. Адже подекуди такі маргіналізовані групи людей отримують можливість серйозно змінювати державну політику, влаштовувати заколоти чи навіть впливати на результати виборів. І, як показує практика, саме від ефективності роботи спецслужб залежить, чи становитимуть такі групи впливу загрозу національній безпеці.

Проросійські протести у Молдові – наслідок роботи російських агентурних мереж / Фото “Фокус”

Саме так росіяни намагалися зробити переворот у Чорногорії та розхитати ситуацію у Молдові. Завдяки своїм агентам Кремль досягнув величезного успіху у Грузії, де триває повзуча окупація та готується помста рашистів за супротив. Завдяки проросійським організаціям Москва спровокувала низку військових конфліктів та вторглася у суверенні країни під приводом примусу до миру чи захисту когось-то там від нацистів. Не була виключенням й Україна.

Під час підготовки до вторгнення на нашу землю ще на початку 2000-х, росіяни активно працювали із населенням практично всіх регіонів Неньки. За допомогою підкуплених політиків, громадських організацій, церкви та ЗМІ Кремль просував ідеї “русского мира”, пропагував божевільну євразійську єдність та намагався рухатися до відтворення СРСР. Однак попри наявність великої кількості агентів впливу, рашисти зазнали ідеологічної поразки. Сталося це ще у далекому 2004-му, коли Кремль не зміг здобути булаву для зека-Януковича.

Помаранчева революція окреслила лінію глобальної поразки стратегії Москви / Фото ТСН

Фактично з того моменту у Москві й почали підготовку до силового захоплення України. То ж через 10 років, коли наше суспільство вже встигло досхочу наїстися реформ та проросійського руху “ригів”, у загарбників вже було все готово до щонайменше розділу України на дві частини по Дніпру.

Під час захоплення Криму, організації так званої “русской весны” на Донбасі, заворушень в Одесі, Харкові, Запоріжжі та тодішньому Дніпропетровську Кремль спирався виключно на власну агентурну мережу всередині України. Представники так званих “Молодих регіонів”, “Руського блоку”, “Оплоту”, “Російської єдності”, “Українського фронту”, та багатьох інших ГО використовували заздалегідь завербованих проросійськи налаштованих людей для участі у спробі повалення влади. “Внутрішня кухня” цієї ворожої діяльності стала відомою завдяки контррозвідці СБУ, яка викрила агентурну мережу спецслужб Росії й задокументувала методи її роботи.

Штурм Харківської ОДА завербованими Медведчуком громадянами у 2014 році / Фото MyKharkov

Втім, коли рашистам не вдалося повноцінно закріпити свої позиції у низці областей, осередки багатьох організацій перетворилися на терористичні угруповання. Саме бандити однієї з таких організації вчинили теракт у Харкові. В інших регіонах діячі займалися підготовкою до диверсій, зривом мобілізації чи збором інформації про пересування Сил Оборони України. Або ж їхали на окупований Донбас для безпосередньої участі у війні.

Усіх таких проросійських осередків могло б взагалі не існувати, якби не діяльність Віктора Медведчука, адже їх розвитком та становленням кум Путіна займався особисто.

За даними СБУ, представники створеного ним “Українського вибору” з початку агресії Москви шукали різноманітні громадські організації, які можна було б використовувати у рашистських цілях.

Загалом агенти Кремля підписали договори про співпрацю з 576 громадськими організаціями з 23 областей нашої країни. Загальна кількість учасників цих ГО на папері сягала понад 30 тисяч осіб.

Медведчук підписував з лідерами ГО угоди про фінансування / Фото СБУ

Ці ГО отримували великі гроші на розвиток та фінансування, створення силових загонів, а згодом –відмежувалися від Медведчука та починали власне життя. Звісно, продовжуючи жити на гроші Москви. Певний вплив на таких злочинців “Український вибір” завжди мав, а за потреби – міг залучати для участі у різних централізовано підготовлених акціях.

Загалом, росіяни вливали гроші у розвиток проросійських осередків, створювали бандформування, які потім могли забезпечувати самі себе. Однак повноцінно пролізти у політику та змінити курс євроатлантичного розвитку України такі ГО не могли ані поодинці, ані гуртом.

Максимум, на який хоч якось могли розраховувати відщепенці-регіонали та кум Путіна – це потрапляння після виборів 2019-го року у Верховну Раду та отримання посад у різноманітних комітетах. Крім того, медведчуківські посіпаки запровадили своїх агентів у низці регіонів України. Зокрема, – на Херсонщині та Запоріжжі. Ті ж Ковальов, Сальдо, Балицький, Ковальов, Стрємоусов та інші палкі прихильники “русского мира” є колишніми представниками проросійської мережі, яку очолював кум Путіна.

Стрємоусов був вихідцем з агентурної мережі Медведчука / Фото “Суспільне”

То ж при всій нездатності Медведчука здійснити державний заколот чи пробитися у президенти у ході виборів, шкоду нашій державі він заподіяв просто величезну. Але загалом ставка на путінського агента у Кремля не зіграла від слова зовсім. Він подавав своїм власникам райдужні звіти, тоді як не мав шансів досягти успіху.

Суми, які Росія виділяла на діяльність “кузні кадрів”, є непорівнянними з тим, яку вигоду отримав Кремль. Бюджети всіх цих громадських організацій були роздутими та просто розкрадалися. То ж росіяни, спираючись на спотворені звіти Медведчука, абсолютно не володіли реальними даними про можливості агентурної мережі. У Москві думали, що всі ці ГО мають вагу у нашому суспільстві, що українці будуть раді приходу російської армії та ледве не самі допоможуть скинути чинну владу. Але ж реальність виявилася зовсім іншою.

Провалилася й робота численних угруповань, вирощених та відправлених “Українським вибором” у вільне плавання. Як приклад можна навести організації засудженого за спроби повалити державну владу Олександра Тарнашинського та його поплічника Василя Остафійчука, яких затримала СБУ. Остафійчук наразі поки що є лише підозрюваним у скоєнні аналогічного злочину. 10 років заочно отримав їх російський куратор, колишній радник президента Росії та полковник ФСБ у відставці Сергій Проходенко.

Ці діячі стояли у джерел антиукраїнської діяльності ледве не з моменту створення “Українського вибору”, були власниками різноманітних політичних та “козацьких” громадських організацій, але потім підшукали собі окреме фінансування у Росії.

Дивіться відео з допиту Олександра Тарнашинського про фінансування Медведчуком громадських організацій:

Що Остафійчук, що Тарнашинський мріяли перетворити Україну на щось геть незрозуміле, схоже на суміш водночас “совка” та Росії царських часів. З фактичною диктатурою, але під ширмою народовладдя. Словом, у головах цих діячів реальність достатньо дико поєднувалася з їх вигадками, однак вони вперто йшли до своєї мети.

Ці зловмисники ще у 2021 році збиралися провести так звані “народні збори”, оголосити про створення “нової влади” та поставити Зеленському ультиматум із вимогою передати їм державу.

Кошторис проведення “національних зборів”, які так і не відбулися / Фото СБУ

А на випадок, якщо справжній президент відмовиться від такої “спокусливої” пропозиції, друзі Медведчука збиралися захопити владу за допомогою власної кишенькової армії. Для цього вони знайшли професіонального вербувальника, який вже підбирав безпосередніх виконавців злочину.

Аудіоперехоплення вербувальника та потенційного бойовика про плани щодо захоплення уряду, олігархів та керівництва Генштабу:

Вчинити настільки нахабну спробу повалення державного устрою України Тарнашинський та Остафійчук не змогли з дуже банальної причини: куратори з Москви просто не змогли вчасно профінансувати цей проєкт. То ж в українській спецслужбі вирішили продовжити стежити за фігурантами та документувати їх діяльність.

Коли ж Росія почала повномасштабне вторгнення, а Медведчук вже перебував під слідством, обидва зловмисники швидко зорієнтувалися та вирішили трохи змінити локацію своєї діяльності. Мовляв, рашистська ракета не обирає, кого вбивати, а умовний бурят не буде розбиратися, чи перед ним стоять російські агенти, то ж краще сховатися десь на Заході.

Остафійчук перемістився до Івано-Франківська, де й почав розвивати бурхливу роботу. Разом із поплічником він хотів скористатися ситуацією та “віджати” собі якусь територію України.

Колаборанти думали, що росіяни зможуть захопити Київ та більшість територій нашої держави, але розуміли, що на Захід Кремль може й не піти. То ж вирішили активізувати всі контакти, аби провести свій “референдум”, захопити деякі населені пункти своїми силами, та оголосити про створення окремої “республіки”, нібито непідконтрольній ані Росії, ані України. Тоді їх вже й затримали,
– розповів 24 Каналу один із працівників СБУ.

Викачування кремлівських грошей продовжується

Станом на червень 2023 року багато ГО з орбіти Медведчука вже припинили своє існування, або ж “залягли на дно”. Здебільшого – через відсутність фінансування та страх покарання. Деякі діячі перекваліфікувалися на коригувальників рашистських обстрілів, інші – залягли на “дно” у сподіванні, що їх не притягнуть до відповідальності за скоєні до повномасштабного вторгнення злочини. Однак чимало посіпак з “Українського вибору” та його сателітів виїхали у Росію аби продовжити отримувати зарплати від Москви.

На щастя для них, навіть попри всі свої провали кум Путіна досі зберігає за собою доступ до потоку грошей – під Медведчука створили новий рух під назвою “Другая Украина”. На що розраховують кремлівські загарбники, вкладаючись у маргіналів-втікачів, сказати складно. Однак різноманітні політтехнологи, псевдожурналісти та “експерти” вперто ретранслюють наративи російської пропаганди та намагаються розхитувати суспільно-політичну ситуацію в Україні. При цьому якогось впливу на українську аудиторію новий кремлівський проєкт не має, то ж наразі діячі просто продовжують збагачуватися та викачувати гроші з російського бюджету без перспективи реальних успіхів.