Віктора Медведчука все ж остаточно виключили із переговорного процесу в Тристоронній контактній групі у Мінську.
Коментуючи це, представник України у Мінську Роман Безсмертний
пояснив, що «в розмові з президентом я абсолютно чітко сказав: Медведчук
захищав Тихого, Литвина і Стуса – чим закінчилось? Медведчук захищав
Кучму – чим закінчилось? Медведчук рятував полонених – чим закінчилось?
Медведчук іде в Верховну Раду – сказати чим закінчиться?».
Раніше у Порошенка заявляли, що переговорний процес без Медведчука неможливий. Що ж змінилось зараз?
Про це ІА «Вголос» запитало у ексзаступника начальника Генштабу ЗСУ
Ігоря Романенка, військового експерта Олега Старікова, військового,
працівника Генштабу Олега Жданова та директора Українських студій
стратегічних досліджень Юрія Сиротюка.
Якою була роль Медведчука у Мінському процесі?
Ігор Романенко:
Путін так побудував стосунки з Україною, щоб зробити Медведчука
ланцюгом на шляху обміну заручників та військовополонених. Усі обміни
полоненими зводились до того, що це відбулось завдяки Медведчуку. Хоча
це було далеко неправдою. Участь Медведчука у ТКГ – це був спосіб
підтримати в Україні п’яту колону, одним із лідерів якої є кум Путіна.
«Вилучення Медведчука з ТКГ – це посилення української позиції на цих перемовинах»
Олег Жданов:
Участю Медведчука у ТКГ Путін намагався підняти вагомість свого кума. Мовляв, тільки з ним РФ може розмовляти, тільки він може висловлювати
позицію України. Хоча Україні жодної користі з цього політика .
Вилучення Медведчука з ТКГ – це посилення української позиції на цих
перемовинах.
Юрій Сиротюк:
У
Мінській контактній групі Медведчук явно представляв не Україну, а
Росію. Це всім зрозуміло. Хоча формально він у цю групу був включений як
представник України. Ми чули цю версію, що нібито Медведчука Порошенку
порадила Ангела Меркель, а їй його порекомендував Путін. Медведчук – це
«троянський кінь», котрий офіційно був включений в українську делегацію,
але представляв на цьому процесі Росію. Така конфігурація була дуже
дивною, бо якщо Росія хотіла бачити Медведчука в тристоронній контактній
групі, то він мав би бути представником РФ. Тоді ми б розуміли, хто є
хто.
Натомість лише зараз Медведчука виключили з Мінських перемовин, бо
попередній президент Порошенко, попри високі слова про патріотизм, до
останнього тримався за Медведчука. І тут треба зрозуміти, навіщо це було
йому. Навіщо він так зберігав позиції російського агента у Тристоронній
контактній групі. Чому йому було дозволено літати у Москву та
накопичувати свій вплив у інформаційному просторі. Є багато питань,
котрі треба розслідувати. Бо, з одного боку, ми бачимо Порошенка в
образі «рятівника нації», а з іншого – завдяки йому Медведчук нарощував
вплив, багатів Ахметов та спокійно себе почувала російська агентура.
Олег Старіков:
Включення Медведчука у роботу Тристоронньої контактної групи з боку
України –це було політичним рішенням президента Порошенка. Так само
через свою політичну волю президент Зеленський вивів його з ТКГ. Це
право президента країни. Порошенко його призначив для того, щоб
Медведчук виконував певні завдання.
Що в Україні зміниться із виключенням Медведчука з Мінського процесу?
Ігор Романенко:
Вже останні три роки з Медведчука немає жодної користі. До останніх
чотирьох полонених, котрих він звільнив, в Україні є неоднозначне
ставлення. Якщо придивитись до цих звільнених, то з трьох військових там
один – дезертир, один– військовий, котрий на російські камери заявляв,
що Збройні Сили України завдавали удари по цивільних мешканцях. Третій –
це військовий, котрий завіз сонних солдатів просто у російський полон.
Четвертий звільнений – це цивільний. Тобто тут не йде мова про
звільнення людей, котрі займали якусь активну позицію та над котрими
здійснювали тортури за проукраїнські погляди. Такі й досі у тюрмі.
Медведчук брав участь у ТКГ, щоб підняти свій рейтинг в Україні. Із
виключенням кума Путіна із Мінського процесу в Україні нічого не
зміниться, оскільки Медведчуку і так немає місця на державних посадах. А
Путін буде змушений проковтнути таку позицію України.
Олег Старіков:
Чи буде шкода від того, що Медведчука вивели із переговорного процесу
– поки ще невідомо. Це все залежатиме від того, як спрацює Зеленський
та ті, кого він делегував у Мінський процес. А тому все покаже наступний
раунд переговорів.
Олег Жданов:
Виключення Медведчука із Мінського процесу – це велика дипломатична
перемога України. Кум Путіна у цьому процесі ніколи не був на стороні
України. Він завжди відстоював національні інтереси Російської Федерації
та працював на державу-агресора. Основна мета Медведчука – це було те,
щоб Україна повернулася до орбіти Кремля. І його остаточне вилучення –
це дуже правильний вчинок.
Риторика нової влади щодо кума Путіна змінилась порівняно із заявами Порошенка?
Олег Жданов:
Так. І тут мені імпонує позиція Володимира Зеленського у плані того,
що він після заяв Медведчука у Страсбурзі з приводу «планів України щодо
врегулювання конфлікту на Сході» жорстко заявив: «Медведчук – ніхто і
звати його ніяк». І кум Путіна немає жодного права висловлювати будь-яку
позицію від імені Держави Україна. При цьому президент попередив
європейських депутатів про роль Медведчука. І якщо зараз ми вилучаємо із
Мінського процесу Медведчука, то люди, котрі працюють з боку України,
можуть себе вільніше почувати.
Що нова влада має зробити з кумом Путіна?
Юрій Сиротюк:
За Порошенка у Медведчука недоторканність була за замовчуванням. Він
літав у Москву і проти нього не застосовувались жодні санкції. Зараз він
хоче заховатися у Парламенті за недоторканністю. Цього не можна
допустити.
Якщо Росія вважає, що Медведчук є ефективним представником її інтересів, то вона могла б запросити його до участі у ТКГ на своїй стороні. Але це тоді б означало, що Медведчук – це російський агент, котрого потрібно негайно затримати. Бо виразника російських інтересів не мало б бути в українському парламенті. Тому нова українська влада, сказавши «а», має сказати «б». Зокрема, Медведчука потрібно допитати за статтею «державна зрада» та дати належну кримінальну оцінку діяльності кума Путіна.
Копіювати
