Ця повчальна, мудра історія змусить вас переглянути своє життя і, можливо, навіть кардинально змінити свої погляди!
У одного султана було чотири дружини. Найбільше він любив свою четверту дружину – наймолодшу і найласкавішу. Султан дарував їй багаті одягу, коштовностей, доглядав її більше всіх. І вона була весела і радувала його. Він любив і свою третю дружину – виняткову красуню. Вирушаючи в інші країни, він завжди брав її з собою, щоб всі бачили її красу, і завжди боявся, що одного разу вона залишить його і втече до когось іншого.
Султан любив і другу свою дружину – хитромудру і досвідчену в інтригах. Вона була його довіреною особою, яка допомагала приймати мудрі рішення. Коли у султана були проблеми, він довіряв їх другій дружині, і вона допомагала чоловікові вийти із складної ситуації та пережити скрутний час.
Перша дружина була найстарішою і дісталася йому у спадок від покійного старшого брата. Жінка була дуже віддана чоловікові і робила все можливе для збереження і примноження багатств як самого султана, так і всієї його країни. Султан не любив свою першу дружину, незважаючи на те, що вона глибоко його поважала і цінила. Він не звертав на неї ніякої уваги.
Якось коли султан захворів, він почав згадувати своє пройдене життя, сповнене розкоші: «Зараз у мене чотири дружини, але коли я помру, залишуся один». Він покликав свою четверту дружину і запитав:
– Я любив тебе більше за всіх інших, віддавав тобі все найкраще, беріг тебе з особливим старанням. Зараз, коли я вмираю, ти готова послідувати за мною до царства небесного?
– Звісно, ні! – відповіла вона і вийшла, не зронивши більше ні слова.
Її слова, як кинджал, вразили серце чоловіка. Тоді засмучений султан запитав свою третю дружину:
– Я захоплювався тобою все моє життя. Зараз, коли я вмираю, ти готова послідувати за мною в потойбіччя?
– Ні! – відповіла його третя дружина. – Життя таке прекрасне! Коли ти помреш, я думаю ще раз вийти заміж!
Серце султана защеміло: такого болю воно ще ніколи не знало. Тоді він запитав свою другу дружину:
– Я завжди приходив до тебе за допомогою, і ти завжди допомагала мені і була для мене найкращим радником. Зараз, коли я вмираю, ти готова слідувати за мною туди, де бліді тіні стогнуть і молять володаря душ про пощаду?
– Дуже шкода, що не можу тобі допомогти в цей раз, – відповіла друга дружина.- Єдине, що я можу зробити, це з честю тебе поховати. Її відповідь вразила султана, як тисячі громових блискавок, а в цей момент він почув голос:
– Я піду з тобою туди, куди ти мене повидеш і буду поруч з тобою до кінця! Султан обернувся і побачив свою першу дружину. Вона виглядала блідою, заплаканою і виснаженою горем до невпізнання. Він тихо зі смутком відповів:
– Я повинен був уважніше ставитися до тебе раніше!
У кожного з нас є чотири дружини. Наша четверта дружина – це наше тіло; яке не має значення, скільки сил і часу ми вкладаємо в те, щоб виглядати добре, воно нас залишить, коли ми помремо. Наша третя дружина – це наша кар’єра, становище, гроші, багатство, соціальне становище. Коли ми помремо, вони належитимуть іншим. Наша друга дружина – це наша сім’я і родичі. Не важливо, скільки вони нам допомагали тут, найбільше, що вони можуть зробити для нас провести нас на той світ з пошаною. І наша перша дружина – це наша душа, яку часто ігнорують через гонитву за удачею, владою, багатством і задоволеннями. Незважаючи на це, душа завжди з нами. Ставлячись до неї з турботою і увагою, оберігаючи і розвиваючи її, ми можемо подарувати світу і собі найбільший подарунок. Джерело
Копіювати
