Дорогий мій Зе!
Це фото увійде в історію, як і сьогоднішній день. Я рідко буваю тут і щось пишу, але сьогодні не можу стримати сліз і емоцій …
Хочу подякувати тобі -як мама, дружина, дочка і жінка-за сьогоднішній день і вечір! Дякую за ці сльози і за те, що їх не хочеться стримувати, бо хоч вони і болючі, але головне, що від щастя! І знай, що б не говорили, ні пророкували і як би не коментували те, що сталося сьогодні – це велика історична подія не тільки в масштабах країни, але і в житті кожної родини, яка сьогодні ввечері нарешті буде вечеряти разом зі своїм сином , папкою, чоловіком, дідом …
Тому що всі ці геополітичні і глобальні процеси на планеті для кожної людини в кінцевому рахунку зводяться до мікрокосмосу його сім’ї і нічого важливішого ніколи не буде. Я бачила, як ти з усіх сил стримував емоції, мій друг, і як щиро був радий всіх бачити. Ви усі герої і справжні мужики! Усі без винятку! Всі, хто повернувся і хто повертав, хто чекав і хто вірив. І то, як ви обіймалися і з якою гідністю ці хлопці сходили з трапа навіть на милицях, говорить сама за себе-і про людяність влади, до якої ми не звикли, і про силу духу наших людей, і про віру в те, що все буде добре, потрібно тільки дуже хотіти і нічого не боятися!
Гордості моїй немає меж, бос Пишаюся, що знаю тебе. Знімаю капелюха і поцілую при зустрічі, так само міцно, як ці матері своїх героїв.
Джерело:bbc-ccnn.com
Копіювати
