Під час російської ракетної атаки по Одесі 15 березня загинула 21 особа. Ворог запускав по місту “Іскандери” з інтервалом у 10-15 хвилин. Серед загиблих – поліцейські, рятувальники, співробітники швидкої, які примчали на допомогу після першого вибуху. Також загинули цивільні, які жили і працювали в цьому районі.
Почула крик: “Викликайте швидку!”
Серед загиблих під час ракетної атаки на Одесу 15 березня – Світлана Михайленко (Фаюк). Цієї осені їй мало виповнитися 40 років.
Того дня Світлана була вдома, їхня родина винаймала квартиру в будинку на вул. Дачі Ковалевського.
“Я їй зателефонувала після того, як почула, що був приліт. Вона взяла слухавку. Я спитала, як у них ситуація. Світлана розповіла, що щойно був приліт і в будинку все впало. Я просила її не відключати телефон, щоб я її весь час чула. Потім вона каже, що за нею прийшли військові та всіх виводять, і чоловік Сергій уже під’їхав. Після цього телефон вимкнувся. Я тоді набрала Сергія, він сказав, що вже на місці. І тут я чую другий вибух, а потім крик Сергія: “Викликайте швидку!” І все”, – зі сльозами згадує молодша сестра загиблої Тетяна.
Світлана ще була жива, її відвезли до лікарні. Але, на жаль, урятувати її не вдалося.
Поховали Світлану в рідному селі Миколаївка у понеділок, 18 березня. У жінки залишилися чоловік, батьки, сестра та син, якому 19 березня виповнилося 17 років.
Сестра розповідає, що у селі Світлана із чоловіком мають квартиру, і вони давно кликали їх виїхати з Одеси. Але Світлана не хотіла залишати чоловіка, який там працює.
Сама Світлана закінчила технікум харчової промисловості, після цього працювала в лабораторії на заводі з виробництва сиру. Потім – у магазині в Одесі, а останнім часом займалася домашнім господарством.
“Завжди із посмішкою, завжди позитивний”
Також загинув 61-річний Олександр Березний. Останніми роками він працював заступником директора з господарської частини одного з дитячих санаторіїв в Одесі, якраз на 16-й лінії, куди росіяни і направили кілька ракет.
Раніше Олександр Зосимович 10 років працював у вищому професійному училищі Національного університету “Одеська політехніка” у місті Березівка, де він народився та виріс.
В училищі Олександр Березний працював майстром виробничого навчання, завідував гаражем, а також був інструктором з водіння. Тут його добре пам’ятають і постійно називають “наш Олександр Зосимович”.
“Ми запам’ятали його веселим, хоч би де він з’являвся, завжди з усмішкою, завжди позитивний. Студенти його поважали та любили. Декілька років тому наше училище отримало автобус “Газель”, і Олександр Зосимович на пару з іншим водієм возили наших дітей на екскурсії до Києва, ми виїжджали на міжнародні виставки. На нього завжди можна було покластися, бо він був дуже відповідальний”, – розповіли в училищі.
Перша дружина Березного померла, і він одружився вдруге, вже коли працював в училищі. Його друга дружина Валентина Миколаївна також працювала майстром виробничого навчання в майбутніх кухарів.
Він став батьком для сина Валентини, хлопчик його дуже полюбив. Та й у самого Олександра Зосимовича двоє дітей – син та дочка, вони вже дорослі, дочка працює лікаркою у Дніпрі.
Близько трьох років тому Олександр Зосимович з дружиною купили квартиру в Одесі та переїхали туди. Він пішов працювати в санаторій, а дружина знайшла роботу майстром в іншому училищі.
У загиблого залишилися, крім дружини та дітей, ще брати та сестри, оскільки він сам виріс у багатодітній родині
Копіювати
