Неможливо без сліз дивитися на фото з Маршу захисників України. Гордість, захоплення і великий сум одночасно. Біль від погляду дівчинки, яка несе фото свого татка.
Для цієї дитини, для тисяч українських родин незалежність – це не просто красиві слова раз на рік. Не пісня. Не фото з прапором. Не шоу. Не парад. Це життя, яке їхній син та брат, батько та дід, віддав, щоб Україна існувала.
Повідомляє bbc-ccnn.com
Сьогодні Дзеркало тижня випустили номер з фотопортретами 300 українських матерів, які втратили на війні своїх синів. Ці фото редакція пропонує повісити у кабінетах усіх депутатів Верховної ради. Щоб вони щодня дивилися їм у вічі. І питали себе, приймаючи будь-яке рішення, чи діють вони в інтересах України, чи за це віддали своє життя тисячі людей.
Я мрію про день, коли 24 серпня зможе стати просто веселим святом. З піснями та танцями, костюмованими виставами та ярмарками. Коли у нього не буде присмаку горя та втрати, величезної напруги та боротьби.
Це станеться тільки тоді, коли з фронту не буде новин. Коли не буде більше ніякого фронту. А буде соборна, неподільна, вільна. Прекрасна. Наша. Україна.
Вклоняюся кожній українській родині, яка осиротіла. Кожному воїну. Кожному, хто потерпає від війни. Дякую за незалежність.
Копіювати
