У боях із російськими окупантами у Харківській області загинув 23-річний український плавець, бігун і тренер Дмитро Одинець. Рівнянин хотів служити з перших днів повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року. Спочатку його не брали через проблеми зі здоров’ям, проте потім прийняли до штурмової роти “Гонор” батальйону “Вовки Да Вінчі”. news.obozrevatel.com
Дмитро народився 4 березня 2000 року в Рівному, де закінчив 25-й ліцей. А після навчання перебрався до Києва та вступив до Національного університету біоресурсів та природокористування України. У столиці Одинець серйозно зайнявся спортом. У складі збірної НУБіП перемагав на змаганнях із плавання на 1000 метрів в Одесі та був срібним призером на дистанції 5000 м у Мінську.
Також Дмитро любив бігати, брав участь у напівмарафонах у всій Україні, пробіг повний Київський марафон. А у 2019 році майбутній захисник став переможцем Бігової ліги Run Ukraine серед чоловіків у віковій категорії 18–22 роки, набравши найбільше очок за підсумками шести стартів.
“За результатами і в Києві, і в Дніпрі я пробіг начебто нормально, а у Львові взагалі був мій найкращий старт. Це було для мене сюрпризом. Адже я зазвичай бігаю в Києві, а Львів – це зовсім інше місто. Але бігаючи у різних містах, я відкриваю для себе Україну”, – розповідав Одинець.
“З кожного старту я роблю багато висновків, змінюється підготовка. Ти розумієш свої помилки і намагаєшся їх уникати, щоб добиватися найкращих результатів”, – вважав спортсмен.
Також під час навчання у Києві Дмитро знайшов для себе ще одне покликання – навчати дітей плавання. Він отримував величезне задоволення від роботи тренером. А після отримання диплома знайшов себе у сфері ІТ, але продовжував змагатися.
Після вторгнення РФ у лютому 2022 року Дмитро рвався захищати в Україну, але був непридатний до служби через проблеми зі здоров’ям і чув у військкоматах лише відмови. Не маючи нагоди потрапити на фронт, він із перших днів повномасштабної війни допомагав у штабі благодійного фонду “Солом’янські котики”. Однак паралельно шукав варіанти, щоб таки вступити до ЗСУ.
Одинець навіть проходив відбір до “Азову”, але його не приймали за станом здоров’я. І ось після довгих місяців відмов у липні 2023 року мрія хлопця нарешті здійснилася. Дмитра не просто допустили до служби, а прийняли до одного з найвідоміших та найефективніших підрозділів – у штурмову роту “Гонор” батальйону “Вовки Да Вінчі”, яка навесні тримала останню дорогу до Бахмута.
На фронті Одинець отримав позивний “IT” завдяки сфері, в якій працював. При цьому навіть рідні не знали, що Дмитро воює на одній із найважчих ділянок українського фронту.
“Про перебування на передовий наш герой практично нічого не розповідав близьким. Сестра Вероніка каже, що вони навіть думали, що він був просто оператором дрона, а Дмитро насправді був членом штурмового взводу”, – відреагували на загибель земляка в міській раді Рівного.
Серце 23-річного спортсмена та захисника перестало битися 16 жовтня під час бою з російськими окупантами біля села Синьківка на Харківщині. В окоп, де перебував Дмитро, прилетіла граната РПГ-7.
Рідні та близькі згадують Дмитра з любов’ю і теплом, як завжди відкритого та щирого хлопця, який готовий будь-якої хвилини прийти на допомогу. Говорили, що за життя молодий захисник був “везунчиком”: у нього завжди виходило все, що б він не починав.
Прокоментуйте:
Копіювати
