Сім’я у мене велика. Живу у Києві, а вони в Херсоні. Ми часто спілкуємося по телефону, вони час від часу приїжджають до мене. Всі мої відпустки я проводжу з ними в Херсоні.
Минулого року я вирішила вигідно вкласти зароблені гроші. Для цього я купила квартиру в іпотеку і вирішила здавати її в оренду.
Я працюю вчителькою англійської мови. Після роботи проводжу уроки по скайпу. У мене завжди є гроші і, як на мене, їх варто вкласти в нерухомість. Я почала ремонт в моїй новій квартирі. Вклала в нього всі гроші.
Для мене це було вагомою подією, і я з радістю розповіла своїм батькам про покупку. Вони, користуючись моментом, повідомили, що моя двоюрідна сестра приїде до мене на два тижні. Я дуже зраділа, бо ж давно не бачила її.
Вона приїхала. Минув тиждень, другий, третій, ось уже і місяць минув, проте вона не поспішала повертатися додому. На той час квартира вже була готова, і сестра запропонувала пожити там.
Я відповіла їй, що мені потрібні гроші, і, так як вона не працює, не зможе мені заплатити. Вона була здивована тим, що я дала таку відповідь. Думала, що для неї все буде безкоштовно. Наступного дня зателефонувала мені тітка, мама сестри, і подякувала мені за все, що я взяла сестру до себе. Я сказала тітці, що я збираюся здавати квартиру в оренду, мені потрібні гроші, а Віка не може заплатити. Вона обізвала мене скупою.
Через декілька хвилин зателефонувала мені мама. Почала лаяти і теж назвала мене жадібною. Увечері, повернувшись додому, сестра повідомила, що не збирається більше залишитися в Києві, і заявила, що повертається додому.
З того часу ніхто з моїх родичів мені не дзвонить. Вони образилися, вважають мене невдячною і скупою. Але, знаєте, що найцікавіше? Життя моє стало набагато легшим. Я не слухаю порожні, непотрібні розмови про інших.
А майбутню відпустку планую провести в Англії, не поїду в Херсон.
Ось така історія…
Вероніка, 36 років, м. Київ.
Опубліковано 19 лютого 2019 року
Копіювати
