Саме в ці травневі дні в 2016 р. їхала
транзитом через Одесу.
В цю “жемчужіну у моря” прибули ми о 5 ранку, а потяг на Київ відходив після 21 години. Щоб перепочити, забронювали кімнатку на двох у хостелі неподалік вокзалу. Хостел чистенький, з колоритним та затишним внутрішнім двориком, навіть із фонтаном і квітами у палісаднику.
Взяла я книжку і сіла у дворику відпочити.
Раптом чую з прочиненого вікна гучні голоси і сварку.
– Вас вєзлі, хавку давалі, півом паілі… А теперь отрабативать нада, – кричав молодик спортивної статури.- Не дам паспорта!.. Что куратору скажу?
Молодик за словом у словник не заглядав, лексика ще та була. Йому щось відповідали чоловічі голоси, але не так енергійно, виправдовуючись тим, що “мєнтов нагналі”.
У двір вибігла юна дівчина, сіла поруч, заридала.
Я трохи заспокоїла її і стала розпитувати, в чому біда.
– Ми з Придністров’я, – сказала вона. – Далжни билі вийті на Кулікове поле, протєставать.
– Проти чого? – питаю.
– Аткуда я знаю? Нас прівєзлі, паспарта забралі, тіліфони тоже… Не випускают із комнати. Я хатела Одесу на шару пасматреть. А там мєнти, всьо аціпілі… Денег не дадут. Город нє увідела.
– І скільки вас приїхало всього? – я.
– Два автобуса, – відповіла дівчина і побігла, бо її покликали з вікна.
Це було саме 2 травня. Привезли людей з підконтрольного РФ регіону, щоб на річницю трагедії влаштовувати
провокації.
Там хтось ще намагається шукати винних в одеських подіях того часу?
Джерело:vsns.co.ua
Копіювати
