Це фото Українського Військового!
Військовий, який потрапив до полону. Ще у 2014році. Так, 6 років. За ці 6 років ми звертались усюди, куди тільки можливо. Фото Олександра бачили і закордоном.
Він єдиний син у батьків і він пішов у Львівську 80. Тому, що він служив раніше. Там він “Десантник”. Не сховався, а пішов.
Так сталось, що його там, коли був бій, його хлопці “ЗАЛИШИЛИ” і він потрапив до Полону.
Наша родина 6 років живе у ПЕКЛІ. Тому що гарним життям це назвати тяжко.
У нас немає ні Нового року. Тому, що нам не до нього, 6 років ми не святкуємо нічого.
6 років ми просто існуємо… Про це пише Юлія Клим’юк.
Ну що сказати….
Чесно просто я розчарована…Я розчарована цим Обміном.
Санюша мій ти не потрібен цій Владі і Країні.
Ти потрібен лише мені та батькам😔.
Скільки ще тобі там бути ((((
У мене просто розривається серце від цього всього болю.
Санюша Я так тебе люблю❤…
Полон.
І цей полон тягнеться уже з 2014року.
Скоро буде рівно 6 років.
6 років неволі..
6 років нелюдських умовах….
У мене слів немає…
Він єдиний син у сім’ї.
Мама з татом з самого малечку виховували його одні.
Він вчився в школі і виріс справжнім мужнім хлопцем.
Мріяв стати Десантником.
Мрія здійснилась він став Десантником…
Сильним мужнім військовим.
Я пам’ятаю як він пишався своєї форми.
Настала війна і він пішов.
Пішов тому що не злякався….
Його кинули його військові побратими в самому бою.
Підло кинули ті з ким він ділив кусок того хліба.
Як бути у полоні з 2014року і знати що тебе кинули свої… Що тебе забула Влада.
Я пам’ятаю слова Рубана він буде сидіти до кінця війни…
І тільки обмін його не віддають…
Скільки ще?????
Скільки ще ви будите над ним знущатися?
Він вдосталь там відсидів….
В цій катівні….
Хочеться щоб він повернуся ….
Я ніколи ніколи не пробачу тих хто його кинув і за кого він там сидить….
Копіювати
