Щотижня Україну відвідують світові лідери. Вони ходять в ОП, виступають в ВР, їздять в Ірпінь і Бучу.
Потім комфортний потяг Укрзалізниці мчить їх до кордону.
Мені б дуже хотілося, аби вони всі залишалися ночувати. Й не лише в Києві, який все ж захищений системами ППО.
Хочеться, аби наші високі візаві відвідували Харків і Херсон, Запоріжжя і Миколаїв. Можливо тоді рішення про далекобійні ракети, розблокування допомоги Конгресом, посилення української ППО приймалися б швидше.
Шкода, що сенатор Грем й радник Саліван не ночували в Україні, а як і ночували, то одну ніченьку, що не дає неповторного відчуття квадратної голови від сирен, свистіння ракет і вибухів, спалахів пожеж, вібрації вікон, коли будинок ходить ходуном, судомного перегляду соцмереж і смс друзям в усіх українських містах, як вони там, кількагодинного сидіння в метро чи сховищі, де плачуть сонні малі діти, перелякані собаки, зморені літні люди, й так вже два роки.
Й без кінця і краю.
Можливо, спікеру Стефанчуку і президії варто перестати збирати парламент під приїзд високих гостей. Вийти з зони комфорту. Ми ж не сцена Ла Скали, де престижно виступити і зібрати оплески.
А пропонувати інший формат зустрічей. Разом з високими гостями відвідувати Харків, Одесу, Запоріжжя, Херсон, Суми, всі ці великі і нещасні українські міста, які щодня стирає з обличчя землі ворог. Без емоційної встряски так далі тривати не може….
Ми , депутатки Європейська Солідарність готові бути в цих поїздках, як робимо вже 10 років війни, коли возимо наших зарубіжних гостей в прифронтові міста. Це дає правильний ефект щодо допомоги Україні…
Сьогодні Україна на кілька хвилин повернеться в світові медіа, де ми зникли… Страшною ціною, бо була страшна ніч. Нанесено потужний удар по нашій енергетичній інфрастуктурі. Це ознаки геноциду, коли багатотисячні міста залишаються без тепла і світла.
МЗС має вимагати негайно зібрати Радбез ООН. Український голос і український біль мають звучати сьогодні на всіх міжнародних майданчиках, конференціях, в парламентах.
Звідти ми маємо привозити наших партнерів – не лише в Київ, а в Харків і Запоріжжя, Одесу і Херсон, Суми і Чернігів. Час грає на Росію і наша задача- не дати Росії часу.
Окрема тема- робота українського ВПК.
На жаль, вже 9 місяців ми не маємо години запитань до уряду, аби жорстко задати премʼєру всі ці питання. В закритому режимі- про пріоритетні програми виробництва наших ракет, снарядів і зброї.
Кожна копійка має іти сьогодні на ЗСУ.
Найщиріші співчуття всім родинам, що які сьогодні постраждали від варварської атаки. Серце розривається від усвідомлення наших людських , економічних і екологічних втрат…
Копіювати
