Сьогодні, 27 травня, 35 місяців як МОЄ СОНЕЧКО згасло.. І рівно 3 роки, цьому фото, 3 роки як ми сім’єю гуляли в парку Шевченка в Тернополі, тоді ми щасливі були.. ніхто й подумати не міг, що рівно через місяць 27 червня 2017р, мій син Роман, моє сонечко, через байдужість людську і лікарську, помре страшною мученицькою смертю.. (( я втратив Сина Романа, на рівному місці.., тепер зустрічаємось хіба в інших вимірах.. та у снах..
Сьогодні 35 чорних місяців без сина!!! Роман моя радість, гордість, надія і опора на старість. Роман вже був парубком, йому було майже 13 років (а цього року було б 16..)
Син вже став моєю підтримкою і помічником у всьому на світі, за все брався, все хотів знати, і знав дуже багато, знав і розумів, я тішився сином!
А тоді 27 травня 2017 р, була субота, ми відпочивали в парку в Тернополі, були здорові, щасливі і ніхто подумати не міг, що рівно через місяць, отой страшний сон, який ніяк не закінчиться… зруйнує все!!! Вкраде і вб’є мій ВСЕСВІТ. Зламає молодий пагін, вб’є життя мого сина! Ніхто й подумати не міг… що нам залишається ще місяць щастя і все!!! ДРУЗІ! Цінуймо дорогоцінні миті життя! Нитка життя дуже тонка.. а життя людське безцінне! Люблю тебе мій СИНУ і любитиму завжди! Друзі, дякую вам за все!
Володимир Кулак
Копіювати
