Юрій Дмитренко
“Дякую за службу!” – мабуть таки є щось в цих словах…
Літом 2016 я стояв в метро і чекав на свій потяг. В шортах. Підійшов хлопець у формі та з рюкзаком, віддав військове вітання і потис руку. За звичкою встиг тільки вирівнятись та кивнути головою. А він пішов на платформу на іншу сторону.
В жовтні 2017, на Invictus Games в Торонто, ветерани та просто люди, канадці та представники інших країн, в розмові дякували за службу. Спочатку було незвично…
В листопаді 2017 у Вашингтоні, під час Марафону морської піхоти, люди просто під час забігу дякували за службу – “Thank you for your service!”. Менф та іншим хлопцям. Бачили що ми з України.
Сьогодні просто прийшов побігати на стадіон, перевдягав ногу, а чоловік що також бігав, просто підійшов і подякував за службу. І звісно ж що я після цього пробіг більше, ніж планував)
Наші, українські військові традиції тільки зароджуються. І я хочу щоб це також стало традицією. Мені є за що бути вдячним хлопцям та дівчатам, що зараз захищають мою землю. Пишаюсь тими сотнями людей, з якими проходив службу.
Діючі та колишні, будьте прикладом, будьте достойними. На вас дивляться.
Копіювати
