Цю історію розповів мені мій старий приятель. Він лікар, який має велику практику, серед його клієнтів дуже багато вельми заможних людей. Його історія виглядала приблизно так:
– Ти не віриш в чудеса? Даремно, вони трапляються навіть у повсякденному житті. Мої клієнти дуже забезпечені люди. Багато з них знаходяться в досить поважному віці. З кожним з них ми знаходимося в довірчих відносинах.
Я роблю все, щоб спілкування зі мною було їм приємне, адже вони джерело мого доходу. Близько півроку тому прийшов до мене клієнт, весь сяючий від щастя не дивлячись на те, що йому скоро буде 90 років.
– Доктор, привітайте мене, я одружився!
– Вітаю. І хто вона?
– О, доктор, вона красуня. Їй всього 18 років і вона любить мене.
-Ви молодець. Втім, в Вас важко не закохатися.
Сказав я і про себе подумав – ще б пак, з такими великими грішми в тебе будь-яка закохається.
Наступного разу він прийшов через три місяці. Його супроводжувала молода жінка, струнка, красива з діамантами на пальцях і одягнена так, немов тільки що зійшла з обкладинки модного журналу.
– Доктор, знайомтеся – це моя дружина. Ви навіть не уявляєте, як я щасливий. А скоро у нас народиться син. Він буде носити моє ім’я і буде моїм спадкоємцем, мої юристи вже працюють над цим.
Після того, як жінка вийшла, я оглянув його.
– Ви абсолютно здорові. А скажіть, як часто Ви займаєтеся любов’ю зі своєю молодою дружиною?
-Ви знаєте, це сталося всього один раз в день весілля. Я тоді випив і погано пам’ятаю, що відбувалося, але дружина сказала мені, що я був просто герой-коханець.
-А хочете, я розповім Вам одну історію?
– Із задоволенням Вас вислухаю.
– Це сталося рік тому на полюванні. Ми полювали на ведмедя. Полювання тривало вже кілька годин і все безрезультатно. Всі сильно втомилися. Я зупинився на березі озера, притулив рушницю до стовбура дерева і зайшов у воду. Набрав в долоні води і умив обличчя. Ззаду почувся ведмежий рик. Я обернувся і побачив того самого ведмедя, на якого ми полювали.
Мабуть, ведмідь знав про це, він повільно наближався до мене, з жовтих вискалених іклів капала слина, а в очах горіла справжня ненависть. До рушниці було далеко, врятувати мене могло лише диво. Я схопив з землі гілку, так схожу на рушницю, навів її на ведмедя і натиснув уявний курок. І диво сталося – мабуть, я дуже хотів жити. Пролунав постріл, і ведмідь впав з кулею в серці.
– І що ж це було? – запитав мій пацієнт.
– Вистрілив інший мисливець, який випадково опинився поруч.
– О, це справжнє диво. А навіщо Ви розповіли мені цю історію?
– Я хотів Вам сказати, що чудеса іноді трапляються навіть в нашому житті. Просто потрібно ширше дивитися на ситуацію, тоді ясніше проясниться походження дива!
Йшов від мене мій пацієнт трішки стурбований. А я картав себе за те, що піддався заздрості до цього багатого, але дуже наївного чоловіка, і розповів йому цю історію.
Копіювати
