Якось молодий учень йшов зі своїм викладачем по околицях міста. Раптом він побачив пару старих облізлих черевиків. Вони поглянули трохи догори і побачили гурт робочих, що працювали на будівництві. Швидше за все, черевики належали одному із них.
Учень захотів пожартувати з власника черевиків. Каже до свого вчителя: “А давайте сховаємо взуття і поспостерігаємо за тим, що робитиме власник!”.
Старий професор подумав трохи та й каже:
– Давай краще зробимо ось що: ти покладеш в кожен його черевик по одній монеті із золота. Адже твоя сім’я багата і ти відчуєш втрати грошей. А ми будемо дивитися з-за рогу на те, як він відреагує, коли знайде їх”.
Хлопець погодився.
Невдовзі робітник закінчив працювати і пішов забирати своє взуття. Але взувшись, зрозумів, що у черевики потрапили якісь камінці. Тож роззувся і витрусив із них справжні золоті монети!
Він ошелешено роззирнувся навколо, але нікого не побачив. Раптом почав плакати і дякувати небесам за такий подарунок.
Він простягував руки і згадував про своїх дітей, яких не може прогодувати, бо всі гроші віддає на лікування дружини. Дякував так, наче від цього залежало виживання всієї їх сім’ї.
Вчитель подивився на свого учня, той стояв ошелешений, а з очей текли сльози.
– Хіба б ти був щасливішим, якби зробив те, що планував?
– Ні, вчителю, дякую за цей урок! Тепер я розумію фразу про те, що той, хто віддає щось – отримує більше. Треба робити добро, слухати своєї совісті і тоді точно не будеш шкодувати…
Студент хотів пожартувати над бідним робітником, але не міг уявити чим це закінчиться
Олександр Базилевський
Джерело:ne-vse.pro
Копіювати
