Любов Дмитрівна дуже зраділа, коли дізналася, що її донька виходить заміж. Проте їй не сподобався той факт, що зять виявився із заможної родини. Через таку нерівність у молодій сім’ї могли виникнути труднощі і непорозуміння. Та жінка тримала власну думку при собі і не стала нікому перечити.
Батько Віки помер, коли вона була ще зовсім маленькою, тому усе виховання лягло на плечі матері. Любов Дмитрівна робила все можливе, щоб її єдина донька отримала хорошу освіту. Через це доводилося відмовлятися від інших розкошів. Зате зараз Вікторія стала вчителькою української мови і літератури.
До весілля доньки Люба не була готова. У неї не було зайвих грошей на організацію святкування. Ще більше жінка засмутилася після знайомства зі сватами. Усі її хвилювання виявилися небезпідставними.
Батьки нареченого постійно вихвалялися своїми статками. Вони демонстрували дорогий ремонт і наголошували на тому, що усі меблі унікальні та дизайнерські. За столом сват сказав:
– Ой, бачу, свахо, наші страви вам дуже смакують. Мабуть, ви давно хорошого м’яса не їли! Правильно, не втрачайте нагоди, бо більше такої телятини ніде не скуштуєте!
Любі було неприємним таке ставлення.Однак жінка розуміла, що заради доньки потрібно потерпіти.
Прийшов час готуватися до весілля. Для того, щоб купити плаття, жінка позичила гроші у своєї сестри. Сума невелика, але на хорошу сукню мало вистачити. Матір з донькою знайшли непоганий варіант, а головне – бюджетний. Сама Люба вирішила, що піде в тому, що у неї є. Адже зайвих коштів на нове вбрання не було.
Саме застілля відбувалося в розкішному ресторані. Місце обирали свати, тому про економію не могло бути й мови. У день весілля вони ходили поміж гостей і продовжували вихвалятися тим, яке неймовірне свято їм вдалося влаштувати. Складалося враження, що це лише їхня заслуга, хоча Люба оплатила повну суму грошей за гостей зі свого боку. Щоправда, їх було лише дванадцять, але й на цю кількість людей жінка відкладала дуже довго.
Дійшла черга до батьків виголошувати тост.
– Ми даруємо вам сертифікат на покупку дизайнерських меблів! Ви зможете обрати все, що вам заманеться! – урочисто оголосили мама з татом нареченого.
Звичайно їхній подарунок справив на усіх враження.
– Які ж вони щедрі! А подарунок справді неймовірний! – перешіптувалися гості.
Тепер прийшла черга Люби вручати свій подарунок. Ніхто не очікував від неї ефекту “вау”.
– Андрію, сьогодні я віддаю у твої руки свій найцінніший скарб – донечку Вікторію. Бажаю вам жити в злагоді і бути щасливими! – сказала вона зі сльозами на очах. – А ось і мій подарунок: ключі від вашої новенької квартири. Тепер ви будете мати куди поставити свої дизайнерські меблі.
Гості здивувалися від такого повороту подій. Свати були обурені, що Люба змогла їх переплюнути.
І лише жінка знала, що ця квартира дісталася їй від матері, яку вона забрала жити до себе через старість та потребу в постійному нагляді.
Ця історія вкотре демонструє, що не важливо, скільки у тебе грошей, адже має значення лише те, що є у твоїй душі!
А на які думки вас наштовхнула ця історія?
Копіювати
