Свекруха наполягла на тому, що весілля треба робити у неї в селі. Коли ми з батьками приїхали до неї узгоджувати всі деталі, вона гарно співала, про те, що тепер ми рідні і маємо безкорисливо допомагати один одному. Сказала, що вся городина, яйця і м’ясо з неї, у неї все свіженьке, домашнє. Ми погодилися. Співала красиво, але вийшло з її сторони не дуже гарно – після весілля вона захотіла, щоб ми їй повернули кошти з зібраних грошей
Я народилася і виросла в місті, але в дитинстві щороку я приїжджала до бабусі в село на ціле літо. Пам’ятаю, як бабуся завжди передавала нам всякої городини – картоплю, буряк, моркву, а також домашні яйця, сметану і молоко. Вона вважала це своїм святим обов’язком, нам допомагати. Там, в селі, я познайомилася і з своїм теперішнім чоловіком. Ми ще з дитинства з ним дружили, його сім’я жила поруч з моєю бабусею.
Потім бабусі не стало і ми припинили їздити в село, природно, що і всі зв’язки загубилися. Але нещодавно Віктор знайшов мене в соцмережах і ми почали спілкуватися, спочатку як друзі, пізніше наше спілкування переросло у щось більше. Виявилося, що Віктор зараз живе і працює в нашому місті, ми почали зустрічатися і вирішили одружитися.
Віктор – єдиний син, батька його давно не стало. То ж коли свекруха наполягла на тому, що весілля треба робити у неї в селі, ми не могли їй відмовити. Коли ми з батьками приїхали до неї узгоджувати всі деталі, свекруха гарно співала, про те, що тепер ми рідні і маємо безкорисливо допомагати один одному, що такого слова, як «борг», серед рідні і бути не може! Сказала, що вся городина, яйця і м’ясо з неї, у неї все свіженьке, домашнє. Ми погодилися. Співала красиво, але вийшло з її сторони не дуже красиво.
Мої ж батьки, в свою чергу, взяли на себе інші витрати – солодке, напої, інші продукти. Ніби домовилися. Відіграли весілля, порахували гроші і тут свекруха заспівала по-іншому, вона виставила рахунок за всі свої домашні продукти, які вона витратила на весілля і вимагала, щоб ми їй повернули за них кошти з зібраних грошей. Для мене це було дико, але я вирішила від початку не загострювати стосунки і тому ми все оплатили.
Ми почали жити в місті в квартирі моїх батьків. Ні у кого грошей не просили – самі заробляли. На перших порах мої батьки нам навіть допомагали оплачувати комунальні послуги, щоб нам було трохи легше. Моя свекруха за сільським мірками живе заможно, але допомагати нам просто так вона не збиралася. Свекруха постійно на господарстві, здає перекупникам овочі та фрукти зі свого саду-городу, курячі яйця, б’є своїх свинок, щоб самій продати на ринку. Але коли до нас приїжджає, то скаржиться, що життя складне, пенсія маленька, доводиться їй так викручуватися – продаючи продукти. Нам вона теж нічого не давала просто так, продукти, які вона нам привозила, продавала нам «по маленькій ціні», чисто символічно.
Але ж я ходжу ж по ринку і бачу, які ціни на продукти – свекруха просто на нас нагрівається. І це при тому, що мій чоловік все літо і осінь їздив в село допомагати їй в городі, платив і за бензин і за те, що сам садить і збирає. І це її безкорислива допомога без боргів рідним?
А зараз вона збирається знову забити свинку і дзвонить нам: «Дещо на базарі продам, а вам одну четверту частину туші віддам за чисто символічну суму – ага, по тій же ринковій ціні, ще й з урахуванням сала!». Я відмовилася, навіщо це нам, я, не витрачаючи на бензин, можу це все на ринку купити! Я їй сказала по телефону, що грошей у нас на це немає, а вона у відповідь: «Нічого, ми ж рідні, розрахуємося, потім віддасте!». Я категорично відмовилася, а вона образилася.
Тоді свекруха подзвонила чоловікові і наскаржилася на мене. Чоловік прийшов з роботи злий, бухтить: «Давай візьмемо, зі свого ж господарства, все перевірене!». А я принципово не хочу. Тому що вважаю це ненормальним, щоб мама з нас гроші за продукти брала, та ще й дорожче, ніж на ринку. Як бути в цій ситуації, я не знаю.
Фото ілюстративне