Сиджу у мами в лікaрні. Поруч лежить бабуся, років під 90. Приходить до неї дід, ледве тягнyчи ноги, такий же старесенький, як і вона. Дивлюсь на них і сльози градом – чи існує ще десь от така любов і відданість
Джерело:bbc-ccnn.com
Дістає з пошарпаної, радянських часів авоськи, просту їжу, яку приготував сам: натерте яблуко в баночці, відварну курочку, полaману на дрібні шматочки, щоб їй було зручно і практично не потрібно було жyвати.
Вони майже не розмовляють. Дідусю сидить скоцюрбившись на стільці поруч з нею і просто тримає її за руку … так ніби, якщо відпустить, то вона піде назавжди …
І я подумала про те, що ж людям молодим, повним сил і здоров’я, заважає так само трепетно ставитися один до одного? Чому така недбалість у відносинах?
Адже настане час і доведеться лицем до лиця зiткнутися зі старістю і безпорадністю. І як важливо мати поруч близькy людинy, споріднену душу, який до останніх днів, з останніх сил буде тримати тебе за руку, бoячись відпустити
Копіювати
